Аз, а́за́, м. Названіе буквы а, азъ. Казав мені бакаляр промовити: «аз, аз!» А як же я не вимовив, він по пиці: раз-раз! Крикнув же він удруге: «А ну кажи: «Буки!» Ой ще ж бо я не вимовив, — попав в його руки. А́зи́. Буквы. Як напише, моя мати, великії ази, аж поки я розібрала, — лягала три рази. А́зи́ писа́ти. Учиться писать азбуку по прописи. Ум. А́зик. А́зика узя́ти. Получить отмѣтку объ отсутствіи въ классѣ.
Виложистий, -а, -е. Отложной. Виложистий комір. Дівчина була.... в сорочці з виложистим коміром.
Волічковий, -а, -е. Гарусный.
Ма́ґель и маґіль, -ґлю, м. 1) Катокъ (для бѣлья). На шнурах вішана, на маґлі тачана. 2) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат.
Нирцем нар. Ныряя.
Ночліг, -гу, м.
1) = і. Ночівля.
2) мн. Ночная пастьба скота пастухами. Підемо на ночліги.
3) мн. Въ черниговскомъ свадебномъ ритуалѣ обрядъ жаренья сала: послѣ удостовѣренія въ невинности новобрачной и отправки извѣщенія объ этомъ къ матери послѣдней, свекоръ оставшимся на свадьбѣ женатымъ мужчинамъ даетъ по куску сала, по щепкѣ для вертела и снопъ соломы со словами: «їдьте, добрі люде, на ночліги; хто вернеться з добром, тому почот буде». Гости уходять въ пустое мѣсто и жарять на огнѣ сало, стараясь свое сохранить, а чужое съѣсть, а затѣмъ снова возвращаются къ свекру для продолженія пирушки.
Обнімчувати, -чую, -єш, сов. в. обні́мчити, -чу, -чиш, гл. Онѣмечивать, онѣмечить.
Поїхати, -їду, -деш, гл. Поѣхать. Сідлай, козаче, коня вороного, та поїдем вінчатися до попа чужого. Поїдьмо, кажу, дідусю, в ліс да нарубаєм дров.
Поросполохувати, -хую, -єш, гл. Разогнать, распугать.
Скам'я, -м'ї́, ж. = скамна. А в сього пана скамя заслана, а на тій скам'ї три кубки стоять.
