Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

криворучка
кривосудця
кривоустий
кривошия
кривувати
кривулечка
кривулька
кривуля
кривулястий
кривуляти
крига
кригнати
криж
крижавка
крижак
крижалка
крижаний
крижанка
крижастий
крижати
крижатий
крижацтво
крижацький
крижевий
крижень
криженька
крижик
крижина
крижівниця
крижка
крижмо
крижнистий
крижня
крижняк
крижоватка
крижовий
крижувати
крийма
крик
крикливий
крикливиця
крикнути
крикнява
крикси
крикуль
крилас
крилатий
крилаш
крилашський
крилечко
криллячко
крило
криля
крим
кримець
кримка
кримкуватий
кримський
крин
криниця
криничаний
криниченька
криничка
криничний
криничовина
криничуватий
кринишний
криса
крисак
крисанечка
крисанина
крисаня
крисачок
криси
крислатий
крисловатий
кристаль
крити
критий
критик
критика
критикувати
критися
критичний
критник
криття
криха
крихітка
крихкенький
крихкенько
крихкий
крихкість
крихко
крихта
крицевий
криця
крицяний
кричання
кричати
кричма
криша
кришанець
кришеник
кришеня
кришечка I
кришечка II
кришити
кришка
кришний
кришталевий
кришталик
кришталь
крів
крівавий
крівавити
крівавитися
крівавиця
крівавник
крівавниці
кріваво
Жирува́ння, -ня, с. 1) Кормежка (дикихъ животныхъ). 2) Шалости, заигрыванье парней съ дѣвушками и наоборотъ. 3) Въ формѣ: жированє. Инкрустація, инкрустированіе металломъ. Шух. I. 273, 280.
Запоро́жчик, -ка, м. Запорожскій козакъ. Чи заступляться ж то за хрещений люд наші запорожчики? Стор. МПр. 50.
Збро́я, -ро́ї, ж. Оружіе. То старшая сестра коника виводить, а середульша зброю виносить. Макс. (1849), 7. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208.
Карафа, -фи, ж. Графинь. Ум. карафка, карафочка.
Обглядати, -да́ю, -єш, сов. в. обглядіти, -джу, -диш, гл. Осматривать, осмотрѣть.
Перерепатися, -паюся, -єшся, гл. Потрескаться, полопаться.
Призводити, -джу, -диш, сов. в. призвести́, -веду́, -де́ш, гл. Устраивать, устроить такъ, что бы желаемое сдѣлалось, доводить, довесть кого понужденіями, подстрекательствами и пр. до того, чтобы онъ совершилъ извѣстное дѣяніе. Не сам же я жінку брав: батько мене неволив, а матір призвела, щоб нас парочка була. Чуб. V. 681. Він сам такого не зробив, — се його той призвів. Харьк. На добрий ум призводили, — ти не возлюбив. КС. 1883. II, 471.
Скорохват, -та, м. Человѣкъ, быстро за все берущійся.
Шиць меж. Скокъ. Коли се жаба шиць у воду. Чуб. I. 55.
Щеплення, -ня, с. Прививка.
Нас спонсорують: