Билля, -ля, с. соб. Быліе. Ой Васильки, сиди в биллю, а я в черемшині.
Дя́дько, -ка, м. 1) Дядя. 2) Человѣкъ среднихъ лѣтъ. Изъ уваженія малороссіяне называютъ такъ всякаго старшаго себя лѣтами. Не впадає москаля дядьком звати. 3) — соба́чий. Волкъ. Як собаки гавкають! Чи не пробірається до овець собачий дядько? 4) дя́дька накла́сти. Перепутать основу во время снованія. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Ум. дя́дечко. Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! Що ж мені, дядечку, по тіх грошах?
Огер, -ра, м. Жеребець. Дивися, огерем яким сам пан круг тебе похожає. Дід їхав навзаводи на вороному арабському огеру.
Омшити, -шу, -ши́ш, гл. Заткнуть мхомъ щели между бревнами въ стѣнахъ.
Підзамчанка, -ки, ж. Жительница мѣстности передъ замкомъ. Підзамчанки-молодиці.
Покотело, -ла, с. Кружокъ (деревянный, металлическій). Мов покотело червоніє крізь хмару — сонце занялось. .
Поперчити, -чу́, -чи́ш, гл. Посыпать перцемъ. З смаженої капусти поперченої... ліплять пироги.
Трембітанник, -ка, м. Музыкантъ, играющій на трембіті.
Тягельце, -ця, с. Ум. отъ тягло.
Фірма, -ми, ж. 1) Форма (для отливки изъ металла, для печеній). 2) Родъ глинянаго подсвѣчника, по формѣ нѣсколько напоминающаго крендель.