Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

криворучка
кривосудця
кривоустий
кривошия
кривувати
кривулечка
кривулька
кривуля
кривулястий
кривуляти
крига
кригнати
криж
крижавка
крижак
крижалка
крижаний
крижанка
крижастий
крижати
крижатий
крижацтво
крижацький
крижевий
крижень
криженька
крижик
крижина
крижівниця
крижка
крижмо
крижнистий
крижня
крижняк
крижоватка
крижовий
крижувати
крийма
крик
крикливий
крикливиця
крикнути
крикнява
крикси
крикуль
крилас
крилатий
крилаш
крилашський
крилечко
криллячко
крило
криля
крим
кримець
кримка
кримкуватий
кримський
крин
криниця
криничаний
криниченька
криничка
криничний
криничовина
криничуватий
кринишний
криса
крисак
крисанечка
крисанина
крисаня
крисачок
криси
крислатий
крисловатий
кристаль
крити
критий
критик
критика
критикувати
критися
критичний
критник
криття
криха
крихітка
крихкенький
крихкенько
крихкий
крихкість
крихко
крихта
крицевий
криця
крицяний
кричання
кричати
кричма
криша
кришанець
кришеник
кришеня
кришечка I
кришечка II
кришити
кришка
кришний
кришталевий
кришталик
кришталь
крів
крівавий
крівавити
крівавитися
крівавиця
крівавник
крівавниці
кріваво
Будитися, -джуся, -дишся, гл. Пробуждаться, просыпаться. Ой пив же я та й напився, пішов спати, не будився. Н. п.
Гарніти, -нію, -єш и гарнішати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться красивѣе, хорошѣть.
Кін, ко́ну, м. 1) Публичное мѣсто, гдѣ стояли присужденные къ тому въ видѣ наказанія. Коси різали блудяжкам, в погріб запірали, другі у кона стояли, год не причащались. Мкр. Н. 35. 2) Мѣсто игры. 3) Сцена.
Лози́ночка, -хи, ж. Ум. отъ лозина.
Необлудність, -ности, ж. Чистосердечіе, нелицепріятіе. Волын. г.
Обучатися, -ча́юся, -єшся, сов. в. обучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Обучаться, обучиться. МВ. (О. 1862. III. 35). 'Ддав у бурсу в Київ обучатись. Шевч.
Під'їздити, -джу́, -ди́ш, сов. в. під'ї́хати, -ї́ду, -деш, гл. Подъѣзжать, подъѣхать. Під'їхав до вогню, дивиться, — лежить змій. Рудч. Ск. І. 109. 2) Поддѣвать, поддѣть. Під'їхали нас братчики так, що тілько ушима, стрепенули. К. ЧР. 360. Хто кого обдурив, під'їхав, підсів. Мир. Пов. II. 55.
Посадити, -джу́, -диш, гл. 1) Посадить. Козаченька молодого на ослінці посажу. Чуб. Насип же, матінко, високу могилу, посади, матінко, червону калину. Мет. 95. 2) Засадить. А ми гори посадимо собі виноградом. ЕЗ. V. 242. 3) Истратить попусту. Коли яка копійка йому трапиться, він у тій беседі її й посадить. Г. Барв. 276. 4)на лід. Поставить въ затрудненіе.
Тіпати, -паю, -єш, гл. 1) Дергать, трясти. Тіпати за бороду. ХС. IV. 23. 2) Съ измѣн. удареніемъ: тіпати. Трепать коноплю, ленъ. Рудч. Ск. І. 161. Чуб. VII. 409. Вас. 200. 3) О лихорадкѣ: трясти. Щодня двома й трома нападами тіпає його пропасниця. Харьк. г. 4) Колотить, бить. Чи добре таки, чи погано мене тіпали, кажу ж, не пам'ятаю; знаю тільки, що я прокинувся в погребі, налигачем скручений. Грин. II. 178.
Цабати, -блю, -леш, гл. = цібати. Угор.
Нас спонсорують: