Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

криворучка
кривосудця
кривоустий
кривошия
кривувати
кривулечка
кривулька
кривуля
кривулястий
кривуляти
крига
кригнати
криж
крижавка
крижак
крижалка
крижаний
крижанка
крижастий
крижати
крижатий
крижацтво
крижацький
крижевий
крижень
криженька
крижик
крижина
крижівниця
крижка
крижмо
крижнистий
крижня
крижняк
крижоватка
крижовий
крижувати
крийма
крик
крикливий
крикливиця
крикнути
крикнява
крикси
крикуль
крилас
крилатий
крилаш
крилашський
крилечко
криллячко
крило
криля
крим
кримець
кримка
кримкуватий
кримський
крин
криниця
криничаний
криниченька
криничка
криничний
криничовина
криничуватий
кринишний
криса
крисак
крисанечка
крисанина
крисаня
крисачок
криси
крислатий
крисловатий
кристаль
крити
критий
критик
критика
критикувати
критися
критичний
критник
криття
криха
крихітка
крихкенький
крихкенько
крихкий
крихкість
крихко
крихта
крицевий
криця
крицяний
кричання
кричати
кричма
криша
кришанець
кришеник
кришеня
кришечка I
кришечка II
кришити
кришка
кришний
кришталевий
кришталик
кришталь
крів
крівавий
крівавити
крівавитися
крівавиця
крівавник
крівавниці
кріваво
Зморщити, -щу, -щиш, гл. Сморщить. Рудч. Ск. II. 108.
Ирха, -хи, ж. 1) Выдѣланная овечья или козья шкура. Желех. 2) Кантъ въ сапогахъ, гдѣ сшиваются половинки голенища. Н. Вол. у. 3) нам'я́ти ирху. Надрать хохолъ.
Кукулюх, -ха, м. Улитка. Kolb. І. 54.
Напо́рювати, -рюю, -єш, сов. в. напоро́та, -рю́, -реш, гл. 1) Предъ очищеніемь срубленнаго дерева отъ коры: прорѣзывать, прорѣзать вдоль всего дерева остріемъ топора кору. Шух. І. 177. 2) Нарывать, нарвать въ большомъ количествѣ.
Нашеретуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Набраться, найти во множествѣ. Та як нашеретується їх у хату, так чорти його батька! Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Ошанцювати, -цюю, -єш, гл. Обнести, укрѣпить окопами.
Поперемащувати, -щую, -єш, гл. Тоже, что и перемастити, но во множествѣ.
Принамний, -а, -е. Пригодный? способный ? Він у мене геть то принамний до писання. Гаразд пише: од його аби хто прочита. Лебед. у.
Толок, -ка, м. 1) = толк = товк. Треба брехні толок дать. Ном. № 6862. Ну, та той же старий чоловік, — тому б же на толок молодого наставляти. Кобел. у. випасти, спасти на то́лок. Придти на умъ, въ голову. Драг. 183. Шось як загуде, як зашумить поуз хату, а тому хлопчикові і випало на толок вийти подивиться. Драг. 79. Йому не спади на толок. Харьк. г. 2) Брусъ, которымъ утрамбовываютъ землю для тока. Лебед. у. Міусск. окр.
Шнурований, -а, -е. прич. отъ шнурувати. 1) Зашнурованный. 2) Увязанный веревками. 3) шнуровані бро́ви = брови на шнурочку. Cм. шнурок. В неї брови шнуровані. Грин. III. 611.
Нас спонсорують: