Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

каптанчик
каптити
каптій
каптіти
каптур
каптурка
каптурник
каптуровий
каптурок
каптуроносець
каптурчик
капуза
капурис
капусняк
капусняковий
капуснячий
капуста
капустина
капустиця
капустійник
капустниця
капустонька
капустяний
капустянка
капут
капуш
капцан
капцаніти
капці
капцювати
капчури
капшивий
капші
капшук
капшуковий
капшучок
капшушки
капщина
кара
карабель
карабеля
карабин
карабинер
карабинок
карабін
карабунитися
караван
каравати
каразійовий
каразія
караїмка
каракати
караки
каракуватий
каракуля
каракуцьки
каралуш
караман
карання
карапавка
карапаня
карапудитись
карапудливий
карапуз
карапузка
карасик
карасір
карасірниця
карась
карасьча
карася
карасяччя
каратати
каратель
карати
каратись
караул
караулити
карафа
карафковий
карафочка
карахвет
карахонька
караяч
карб
карба
карбас
карбач
карбець
карбик
карбівка
карбівник
карбівничий
карбіж
карбованець
карбований
карбованчик
карбовка
карбувати
карбуляти
карвасарь
карватка
карваш
карда
кардинал
кардований
кардовник
карета
кари
карий
карита
карк
карковий
карлик
карлуватий
карлюжа
карлюка
карлючити
карлючитися
карлючка
Блискавконогий, -а, -е. О лошадяхъ: съ ногами, быстрыми какъ молнія, быстроногій. К. МХ. 16.
Доколи́шній, -я, -є. По какое время существовавшій; когда то бывшій.
Запа́с, -су, м. 1) Запасъ. Запас біди не чинить. Ном. № 9927. 2) Запасъ провизіи. Ой над Лиманом, над Сап'яном запаси держали. Грин. III. 604. Стали пекти сухарі, різать кабанів на сало і усі ті запаси розвозили по лісах. Стор. МПр. 60. З) Принадлежности для стрѣльбы изъ огнестрѣльнаго оружія. Зеленої неділоньки орда наступає, гей, панове, уступімо! запасу не має. Макс.
Картинуватий, -а, -е. Четырехугольный. карти́нуватий камінь. Камень, порѣзанный ровными плитками. Донск. Обл.
Ле́пський, -а, -е. Хорошій, красивый. Жив я собі недалеко од сього лепського города. Греб. 400.
Новісінький, -а, -е. Новехонькій.
Опалубити, -блю, -биш, гл. Хватить палкой, ударить. Черном.
Полужупанчик, -ка, м. Родъ полукафтанья изъ легкой матеріи съ рукавами или безъ рукавовъ, съ стоячимъ воротникомъ, — надѣвается галицкими мѣщанами на рубашку. Гол. Од. 15.
Поряджати, -джа́ю, -єш, гл. = порядкувати. Буду вам господарства доглядати, поряджати. МВ. (О. 1862. III. 49).
Рушати, -ша́ю, -єш, сов. в. рушити, -шу, -шиш, гл. 1) Двигать, двинуть, трогать, тронуть, шевелить, пошевелить, шевельнуть. Чорненьке маленьке щонабільшу колоду рушить. Ном. стр. 295, № 149. Сват, не сват, а мого не руш нічого. Ном. № 9414. Не руш чужого. Ном. 9672. Як улана не любити, як же за ним не журити: ой як рушить очима, — вийме душу плечима; ой як рушить плечима, пройме душу очима. Чуб. V. 1084. 2) Двигаться, двинуться, трогаться, тронуться. Сам Хмельницький наперед всіх рушав. Макс. Ой як будете, вірне товариство, з Перекопу рушати, то не забувайте, вірне товариство, і моїх волів заняти. Н. п. Та й рушимо тихесенько в далеку дорогу. Шевч. 664. Вітрець рушив. Мир. Пов. І. 112. Рушай! Трогай! Мартъ!
Нас спонсорують: