Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

каптанчик
каптити
каптій
каптіти
каптур
каптурка
каптурник
каптуровий
каптурок
каптуроносець
каптурчик
капуза
капурис
капусняк
капусняковий
капуснячий
капуста
капустина
капустиця
капустійник
капустниця
капустонька
капустяний
капустянка
капут
капуш
капцан
капцаніти
капці
капцювати
капчури
капшивий
капші
капшук
капшуковий
капшучок
капшушки
капщина
кара
карабель
карабеля
карабин
карабинер
карабинок
карабін
карабунитися
караван
каравати
каразійовий
каразія
караїмка
каракати
караки
каракуватий
каракуля
каракуцьки
каралуш
караман
карання
карапавка
карапаня
карапудитись
карапудливий
карапуз
карапузка
карасик
карасір
карасірниця
карась
карасьча
карася
карасяччя
каратати
каратель
карати
каратись
караул
караулити
карафа
карафковий
карафочка
карахвет
карахонька
караяч
карб
карба
карбас
карбач
карбець
карбик
карбівка
карбівник
карбівничий
карбіж
карбованець
карбований
карбованчик
карбовка
карбувати
карбуляти
карвасарь
карватка
карваш
карда
кардинал
кардований
кардовник
карета
кари
карий
карита
карк
карковий
карлик
карлуватий
карлюжа
карлюка
карлючити
карлючитися
карлючка
Бачити, -чу, -чиш, гл. 1) Видѣть. За дрібними слізоньками світонька не бачу. Метл. 21. бач! Вишь, вотъ. Бач, який добрий! Ми всі, як бач, народ хрещений. Котл. Ен. І. 16. 2) Думать, полагать. Угор.
Залементува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Поднять крикъ, плачъ. Христя припала до труни і страшенно залементувала. Мир. Пов. II. 121.
Зрекатися, -ка́юся, -єшся, сов. в. зректи́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. = чого. Отрекаться, отречься отъ; отказываться, отказаться отъ. Невинности моєї не зречуся. К. Іов. 57.
Кріселко, -ка и крісельце, -ця, с. Ум. отъ крісло.
Курдель(ля), м.?) Родъ болѣзни у скота, а также названіе червя, о которомъ народъ думаетъ, что онъ причиняетъ эту болѣзнь. Вх. Лем. 430.
Лісно́ нар. Много лѣсовъ. У нас лісно. Полт. у.
Мсти́во нар. Мстительно. Його серце мстиво якось стрепенулося у грудях. МВ. (О. 1862. І. 87).
Надякува́тися 2, -ку́юся, -єшся, гл. Побыть достаточно долго дьячкомъ.
Пелька, -ки, ж. Глотка. Напекла стара моя такого хліба, що і в пельку не лізе. Кобеляк. 7. П'ять літ роблю на чужу пельку. Г. Барв. 321.
Цілування, -ня, с. Цѣлованіе, поцѣлуй, поцѣлуи. Ой чи знаєш, Ганно, моє горювання, що я ночі не доспав через цілування? Грин. ІІІ. 171. Не словами, цілуванням любощі говорять. К. МБ. ІІІ. 250. Щирим цілуванням теплі сльози сушить. Хата 14. Ум. цілуваннячко.
Нас спонсорують: