Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

куревійниця
курево
курега
курець
куржан
курзу-верзу
курзю-верзю
кури
куриний
курити
куритися
куриця
куричка
куришка
курище
курій I
курій II
курінний
куріння
курінь
куріпка
куріп'я
куріти
курка
куркати
куркодим
куркоїд
куркувати
куркуль
курлапий
курлапиця
курлу!
курлюкати
курман
курманина
курмаччя
курмей
курний
курник
курникати
курній
курно
курнути
курняв!
курнявка
куроїд
курок
курокрад
куролап
куронька
куронько
куропатва
куропіння
куроспів
курохват
курочка
курта
куртатий
куртий
куртка
курча
курчати
курчин
куря
курява
курявиця
куряк
куряний
куряниця
курятина
курятник
куряч
курячий
курячка
кус
кусак
кусака
кусати
кусатися
кусень
кусі!
кусіка
кусінь
куска
кусливий
кусман
кусник
куснути
кусок
кустрець
кустриця
кусчик
кусючий
куся
кут
кутання
кутас
кутасик
кутати
кутатися
кутатство
кутач
кутен
кутерногий
кутесик
кутець
кути
кутий
кутик
кутиця
кутниця
кутній
кутняк
кутнянка
куток
куточок
кутуляти
кутя
куфа
кухаренко
Зборгуви́ти, -гу́ю, -єш, гл. Раздать въ долгъ. Увесь крам зборгував, а грошей кат-ма.
Леля́, -лі, ж. = лея. Як пішла леля, то всі городи піском позаносило. Черниг. у.
Муря́нчий, -а, -е. мурманьчийВх. Уг. 253.
Надо́шник, -ка, м. Водяная губка, бодяга, Spongia fluviatilis. L. ЗЮЗО. І. 137.
Півзинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ півзина. 2) Соломенная веревка, играющая ту-же роль, что и півзина. Драг. 31.
Прищулюватися, -лююся, -єшся, сов. в. прищулитися, -люся, -лишся, гл. 1) Притаиваться, притаиться. Прищуливсь у куточку. 2) Прижиматься, прижаться. А я до його ще й більш прищу нюся. Г. Барв. 358. Ік чоловіку пригніздиться, прищулиться, приголубиться, цілує, гладить, лескотить. Котл. Ен. V. 19.
Рум'яний, -а, -е. Румяный. Чуб. V. 136, 1117. Біда, в кого жінка бліда, а в кого рум'яна, кажуть, завжди п'яни, або: всім кохана. Ном. № 9124., Ум. рум'яненький, рум'янесенький.
Сердушник, -ка, м. Раст. Erythraea Centaurium Pers. ЗЮЗО. I. 122.
Сіножатка, -ки, ж. = сіножать. Маркев. 45. Куплю тобі хатку, іще й сіножатку. Котл. Н. П. 351.
Тонкослізка, -ки, об. Плакса, человѣкъ, котораго легко довести до слезъ. Шейк. Ном. № 2370.
Нас спонсорують: