Гадинонька, -ки, ж. Ум. отъ гадина.
Дзю́ндзя, -зі, ж. Vulva? Ходила я в річку по раки, викусили дзюндзю собаки.
Корогов, гви́, ж. и корого́в, гву, м. = корогва. Полковник Корсунський на ринок вихожає, хрещату корогов роспускає. Хвилон, корсунський полковниче... хрещатий корогов на ринку поставляв. І на корогов до церкви двісті подарую.
Мере́жаний, -а, -е. 1) Съ ажурными узорами; узорчатый. Мережана сорочка, плахта. 2) Украшенный рѣзьбой. Старий воли випрягає, занози ховає мережані. Мережані ярма. 3) Изукрашенный. Не для людей і не для слави мережані та кучеряві оці вірші віршую я. І там степи, і тут степи, та тут не такії: руді, руді, аж червоні, а там голубії, земнії, мережані нивами-ланами, високими могилами, темними лугами.
Окукобити, -блю, -биш, гл. Привести въ хорошій видъ, устроить. Мій батько ту хату був окукобив. Двір так окукобив, мов кубелечко.
Очкур, -ра, м.
1) Шнурокъ, вдѣваемый въ штаны для ихъ поддержанія, гашникъ. Штани на йому без очкура й матні. З переляку очкур луснув. Били мене скілько влізло — очкур перервали.
2) У мѣщанъ: презрительное названіе крестьянина. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій, а селянин міщанина — салогуб.
Поляка, -ки, ж. Всеобщій испугъ, паника.
Розний, -а, -е. и пр = різний и пр.
Таємність, -ности, ж. Тайна, секреть.
Товкти, -вчу, -чеш, гл. 1) Толочь. Засипав у ступу проса і став товкти. Хто товче, той хліб пече. 2) Колотить, бить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. А дід бабу товче, товче, що нерано млинці пече. 3) Твердить. Що-дня одно товкла: «веди, та й годі».