Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

куревійниця
курево
курега
курець
куржан
курзу-верзу
курзю-верзю
кури
куриний
курити
куритися
куриця
куричка
куришка
курище
курій I
курій II
курінний
куріння
курінь
куріпка
куріп'я
куріти
курка
куркати
куркодим
куркоїд
куркувати
куркуль
курлапий
курлапиця
курлу!
курлюкати
курман
курманина
курмаччя
курмей
курний
курник
курникати
курній
курно
курнути
курняв!
курнявка
куроїд
курок
курокрад
куролап
куронька
куронько
куропатва
куропіння
куроспів
курохват
курочка
курта
куртатий
куртий
куртка
курча
курчати
курчин
куря
курява
курявиця
куряк
куряний
куряниця
курятина
курятник
куряч
курячий
курячка
кус
кусак
кусака
кусати
кусатися
кусень
кусі!
кусіка
кусінь
куска
кусливий
кусман
кусник
куснути
кусок
кустрець
кустриця
кусчик
кусючий
куся
кут
кутання
кутас
кутасик
кутати
кутатися
кутатство
кутач
кутен
кутерногий
кутесик
кутець
кути
кутий
кутик
кутиця
кутниця
кутній
кутняк
кутнянка
куток
куточок
кутуляти
кутя
куфа
кухаренко
Гря́кати, -каю, -єш, гл. = Грюкати.
Ґлей, ґле́ю, м. 1) Клей вишневый. Харьк. 2) = Глей. Набірають коло річки або з болота ґлею, привезуть до клуні, розмочать водою і потім утоптують (на току). МУЕ. І. 83. (Черниг).
Де́сять, -ти́ и -тьо́х, чис. Десять. Один дурень камінь у воду кине, а десять розумних не витягне. Ном. № 6178. Журбані ввечері оголошувались десятьма вулицями. Левиц. Пов. 174. Десятома рублями не одбудеш весілля. Н. Вол. у.
Коритарство, -ва, с. Выдѣлка кори́т. Шух. І. 248.
Незнай, -наю, м. Незнаніе. Незнай гріха не чинить. Ном. № 106.
Подонишпорюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Доискаться, докопаться.
Правдешній, -я, -є. Настоящій. Він правдешній буковинець. Федьк.
Придверний, -а, -е. Придверный. придве́рна стіна — стѣна въ которой находится дверь. Шух. I. 101.
Роб, -ба, м. 1) Работникъ. Поглянь бо, серце, що тамечки роби мої роблять. Староб. у. 2) Невольникъ, арестантъ. Угор. 3) Каждый изъ пары играющихъ въ игрѣ роби. Ив. 55. 4) Образь, способъ, манеръ. Констатуючи факти робом широкої історичньої критики. К. Кр. 37. робити, ходити яким, чиїм ро́бом. Дѣлать какимъ либо образомъ, способомъ, манеромъ, дѣлать по чьему либо способу, образу. К Бай. 47. Не всі ми його робом ходимо. К. (О. 1862. III. 23). Пора.... про Україну робом иншим дбати. К. Бай. 68. А така думка, — що нехай люде його робом роблять, то усе добре буде. МВ. ІІ. 131. Ти мене слухай, а своїм робом не ходи. ЗОЮР. І. 147. ходити правим, лихим робом. Дѣйствовать справедливо, дурно. А хто правилі ходить робом, того милуй. К. Псал. 13. І я їх покинув на волю їх серцю: нехай собі ходять лихим своїм робом. К. Псал. 190.
Розчухати Cм. розчухувати.
Нас спонсорують: