Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

куревійниця
курево
курега
курець
куржан
курзу-верзу
курзю-верзю
кури
куриний
курити
куритися
куриця
куричка
куришка
курище
курій I
курій II
курінний
куріння
курінь
куріпка
куріп'я
куріти
курка
куркати
куркодим
куркоїд
куркувати
куркуль
курлапий
курлапиця
курлу!
курлюкати
курман
курманина
курмаччя
курмей
курний
курник
курникати
курній
курно
курнути
курняв!
курнявка
куроїд
курок
курокрад
куролап
куронька
куронько
куропатва
куропіння
куроспів
курохват
курочка
курта
куртатий
куртий
куртка
курча
курчати
курчин
куря
курява
курявиця
куряк
куряний
куряниця
курятина
курятник
куряч
курячий
курячка
кус
кусак
кусака
кусати
кусатися
кусень
кусі!
кусіка
кусінь
куска
кусливий
кусман
кусник
куснути
кусок
кустрець
кустриця
кусчик
кусючий
куся
кут
кутання
кутас
кутасик
кутати
кутатися
кутатство
кутач
кутен
кутерногий
кутесик
кутець
кути
кутий
кутик
кутиця
кутниця
кутній
кутняк
кутнянка
куток
куточок
кутуляти
кутя
куфа
кухаренко
Видрібцем нар. Мелкими шажками. Видрібцем виступати.
Вишинк, -ку, м. Розничная продажа вина, распивочная продажа нитей. Взяти на вишинк. Ном. № 11789.
Завікува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Остаться навѣки, навсегда, закончить жизнь. Не вернусь уже на свої краї, тут уже десь завікую. В покритках мабуть вона й завікує. Харьк.
Магна́т, -та, м. Магнатъ. А магнати палять хати, шабельки гартують. Шевч. 131.
Ми́ркати, -каю, -єш, сов. в. миркнути, -ну, -неш, гл. 1) Говорить невнятно, бормотать, пробормотать. Миркав, миркав коло його голова з писарем, та бачать, що ні в чім до його присікатись, так і одпустив. Кв. II. 17. Плете свого вінка і словечка йому не миркне. МВ. І. 143. І слова не промовив, не миркнув. Борз. у. 2) Только несов. в. Роптать на кого. За те й козацтво на його миркам, мов на ляха. К. ПС. 90. 3) Только несов. в. Попрошайничать, клянчить. Циган коваль, а жінка ходе, миркає: дайте пшонця, сальця. Лебед. у.
Моро́кува́тий, -а, -е. Затруднительный; хлопотный. Справа була не морокувата. К. ХП. 18.
Перекошувати, -шую, -єш, сов. в. перекоси́ти, -шу, -сиш, гл. Перекашивать, перекосить (косою), прокосить далѣе, чѣмъ слѣдовало.
Підсіяти, -сію, -єш, гл. Посѣять еще немного.
Проложити, -жу, -жиш, гл. 1) = прокласти. Ніколи не звернемо з дороги, що ти нам, проложив єси. К. (О. 1861. III. 6). 2)пісню. Сложить, сочинить пѣсню. Проложив їм пісню про Царя Наливая. К. ЦН. 307. Не з добра то хтось проложив пісню: «Мати наша, мати! не журись ти нами»... Г. Барв. 175. Се не пісенька, а щирая правдонька. Так ми у своїх батьків служили, да оце про їх і пісню проложено. ЗОЮР. І. 80.гутірку. Сложить разсказъ. «Чи чував ти, братіку, щоб миш одкусила коли голову чоловікові? — Засміявсь козак: «Се, пане ясновельможний, тілько таку гутірку проложено». К. ЧР. 381.
Суперечитися, -чуся, -чишся, гл. Спорить. Суперечались-суперечались, та давай битись. Рудч. Ск. II. 195.
Нас спонсорують: