Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

к
ка'
кабак
кабака
кабаковий
кабала
кабалик
кабалка
кабан
кабанник
кабановий
кабанувати
кабанча
кабанюга
кабанятина
кабанячий
кабарда
кабардинка
кабась!
кабаськати
кабат
кабатик
кабатина
кабатиня
кабатирка
кабатувати
кабатя
кабацький
кабачки
кабашний
кабашник
кабашниця
кабащина
кабелка 1
кабелка 2
кабза
кабзан
кабзувати
кабинет
кабинетний
кабиця
кабиш
кабіж
кабка
каблі
каблук
каблука
каблукуватий
каблуч
каблучка
кабурх!
кабутати
кабутка
кав!
кава
кавал
кавалер
кавалерія
кавалерочок
кавалерський
кавалець
кавалір
кавалірувати
кавалок
кавальцювати
кавальчик
кавдун
кавелок
каверза
каверзник
каверзниця
каверзувати
каверзякати
кавза
кавзувати
кавід
кавка
кавкати
кавкнути
кавний
кавонька
кавпіти
кавратити
кавратка
кавсікнути
кавтан
кавувати
кавук
кавуля
кавун
кавунець
кавуник
кавуниця
кавунка
кавунник
кавуновий
кавунчик
кавунячий
кавуняччя
кавурник
кавчати
кав'яр
кав'ярка
кав'ярник
кав'ярня
кагал
кагала
кагаловий
кагальний
каганець
каганцевий
каганчик
кагат
кагла
кагляний
каглянка
кадження
кади
кадивай
кадило
Кльок, (ка́?), м. Сьогодня врочище ярмарку ( = послѣдній день), сьогодня ж йому Суде й кльок. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Мешка́нець, -нця, м. Житель, жилець.
Повештатися, -таюся, -єшся, гл. Пошататься, послоняться. Повештався я тутечки чимало на своєму віку. Стор. II. 130.
Позамулюватися, -люємося, -єтеся, гл. 1) Быть занесеннымъ иломъ (во множествѣ). Над річкою городи позамулювались. 2) Натереть себѣ шею ярмомъ (о волахъ). Воли позамулювались, до треба... волам шиї парить, щоб погоїлись. Рудч. Ск. І. 171.  
Поприндитися, -джуся, -дишся, гл. Разсердиться, раскапризничаться (о многихъ). Дівчата поприндилися на хлопців та й не пішли у танець.
Прителіпатися, -паюся, -єшся, гл. Приплестись, притащиться. Ну чого ти сюди прителіпалась? Харьк. у.
Пташок, -шка, м. Ум. отъ птах.
Розворушувати, -шую, -єш, сов. в. розворуши́ти, -шу́, -шиш, гл. Расшевеливать, расшевелить. Левиц. Пов. 189, 146, 13.
Розлуплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. розлупитися, -плюся, -пишся, гл. Разламываться, разломиться на части (о посудѣ и пр). Макітра розлупилась; яйце розлупилось. Зміев. у.
Рукавиця, -ці, ж. 1) Рукавица. Од Спаса та й рукавиці до паса. Ном. № 485. 2) Перчатка. Въ этомъ значеніи употребляется преимущественно въ формѣ уменьшительной. Ум. рукавичка. Чуб. III. 451. Лакей у білих рукавичках. Левиц. Пов. 433.
Нас спонсорують: