Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кадильний
кадильниця
кадина
кадити
кадитися
кадіб
кадіння
кадка
кадний
кадовбина
кадриль
кадуб
кадук
кажан
кажанек
кажнесенький
кажний
кажніненький
кажнісінький
каз
казальниця
казан
казанина
казання
казанок
казань
казарма
казатель
казати
казатися
казенний
казень
казити
казитися
казінка
казіння
казка
казковий
казна
казочка
казус
казусний
казюка
кайдани
кайданиці
кайданки
кайданник
кайдання
кайданочки
кайла
кайлак
кайленя
кайма
кайман
кайора
кайстра
кайстровий
кака
какабат
какарікати
какаріку!
какарішник
какати
каки
кал
калабайка
калабалик
калабаня
калабатина
калабач
калабуха
калаверці
калавур
калавурити
калавурний
калакалуша
каламайка
каламайковий
каламайчатий
каламанка
каламарок
каламарчик
каламарь
каламітний
каламут
каламута
каламутити
каламутитися
каламутний
каландєк
каланиця
каланник
калантарити
калантир
калап
калатайло
калатало
калатати
калач
калачик
калачити
калашник
калашниця
калган
калганівка
калганка
калгановий
калдани
калека
календарь
каленик
калениця
калило
калина
калинина
калинівка
калинка
калинник
калиновий
калинонька
Бусурманщина и бусурменщина, -ни, ж. Коли ж ми тії бусурманщини лякалися? Дума.
Відпарювати, -рюю, -єш, сов. в. відпарити, -рю, -риш, гл. 1) Распаривать, распарить. Тепер одпарь лозину та й гни її. 2) Только сов. в. Высѣчь, побить.
Запли́ванець, -нця, м. = постіл. Вх. Зн. 20.
Ми́ґза, -зи, ж. = мидза. Лохв. у.
Обриднути Cм. обридати.
Позатверджувати, -джую, -єш, гл. Утвердить (во множествѣ).
Різець, -зця, м. 1) Иглообразный стальной рѣзецъ, которымъ вырѣзываютъ матрицу для набойки холста. Вас. 192. 2) Стамеска — у колесниковъ, оконниковъ, токарей и пр. Вас. 147, 149. Шух. I. 306. 3) У ложечниковъ: ножъ съ кривымъ лезвіемъ, посредствомъ котораго вырѣзываютъ углубленіе ложки; лезвіе называется — лижна, рукоять — колодка. Шух. І. 247. 2) Рѣзецъ, инструментъ для подрѣзки сотовъ. Черк. у.
Скоробреха, -хи, об. Враль, лгунъ.
Сотня, -ні, ж. 1) Сотня, сто штукъ. 2) Часть козацкаго полка. 3) Въ старой Украинѣ XVII и XVIII в. извѣстная часть территоріи, состоявшая изъ нѣсколькихъ курінів и сама составлявшая часть полка. Ум. со́тенька.
Стиглий, -а, -е. Зрѣлый, спѣлый. Чи є, діду, стиглі кавуни? Левиц. Пов. 228., Ум. стигленький. Це вже стигленькі ягоди. Харьк. у.
Нас спонсорують: