Байдики, -ків, мн. Баклуши; употребл. только въ формѣ байдики бити — бить баклуши, баклушничать. Тобі б тільки лежати та байдики бити.
Бузувати, -зую, -єш, гл.
1) Наказывать, бить.
2) Журить, бранить, дѣлать, выговоръ.
Буряковиння, -ня, с. Листья свеклы.
Дичина́, -ни́, ж. Дичь. Не ловилася, бач, мені риба, та й дичини, було, не гурт то потраплю піймати.
Каглянка, -ки, ж. Ветошная затычка для закрыванія печной трубы. Послала жінка чоловіка каглу затикати, та й каглянки вбила.
Кобзина, -ни, ж. = кобза. Узяв кобзину в руки та й зачав співати. Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною.
Кобилиця, -ці, ж.
1) Кобыла. Він нанявся в єї... три кобилиці пасти.
2) Козлы, подпорки, подмостки.
3) Столбикъ на дорожкахъ и мостикахъ съ вертящимся крестомъ.
4) Отрубокъ дерева, на который натягивается кожа для очистки отъ мездры.
5) Часть вѣтряной мельницы: балка, въ которую упирается веретено шестерни верхнимъ концомъ. Есть еще и кобилиця нижня.
6) мн. Перила. Лохвиц. и Гадяч. у.
7) Насѣк.: родъ полевыхъ кузнечиковъ.
Обмахало, -ла, с. Опахало, которымъ отгоняютъ мухъ. Сторожъ бахчи иронично о себѣ: На баштані стій обмахалом цілісінький день: птиця клює, дітвора краде.
Тенгериця, -ці, ж. Раст. Кукуруза = кендериця.
Хвилити, -ся, -лю, -ся, -лиш, -ся, гл. = хвилювати, -ся.
