Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кітка
кітлик
кітловина
кітляр
кітлярка
кітлярчин
кітний
кіток
кітчий
кітька
кіть-кіть!
кіхоть
кіш
кішастий
кішка
кішкарь
кішниця
кіявкати
кла
клад
кладіжка
кладій
кладільник
кладка
кладня
кладовисько
кладовище
кладочка
кладь
клак
кламцати
кландати
кланцати
кланцатий
кланці
клань
кланяння
кланятися
клап
клапан
клапаня
клапати
клапатий
клапач
клапачка
клапкати
клапоть
клапоухий
клаптик
клаптош
клас
класик
класичний
класний
класти
кластися
клатати
клац!
клацання
клацати
кле
клебан
клебанина
клебанка
клебаня
клевак
клеветатися
клеветуха
клевецъ
клевцур
клевчик
клевчиха
клезнути
клеїти
клей
клейгов!
клейнити
клейно
клейнод
клейнодець
клейтух
клекавка
клекацка
клекіт
клекотати
клекотіти
клект
клектання
клектати
клен
кленина
клениця
кленовий
кленок
клень
клепайло
клепак
клепало
клепання
клепаня
клепати
клепач
клепачка
клепець
клепка
клептати
клептіти
клесачка
клесувати
клець
клечальний
клечаний
клечанина
клечання
клешня
клешоногий
кливак
клик
кликання
кликати
Білогрудик, -ка, м. Ум. отъ білогруд.
Гриза́, -зи́, ж. 1) Брань, ссора. Соловейків обминала, щоб тільки не було меж нами тієї гризи, тієї змажки та лайки. Левиц. Пов. 338. Там у їх гриза така завелася. Черк. у. 2) = Гризота = Грижа.
Дмуха́ч, -ча́, м. Вѣтеръ. Дмухача́ да́ти. Удрать. Ном. № 4413.
Намену́ти, -ну́, -не́ш, гл. Намекнуть, напомнить; вспомнить. Далі вже й наменути на сю річ боявся, — мов не бачить нічого, не чує. МВ. (О. 1862. III. 60). Намене на те, що не йди за його, — унучечка у гнів та у плач. МВ. (О. 1862. III. 47).
Огуда, -ди, ж. Хула, поношеніе. Кобзарю, не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. K. Дз. 207.
Пороспрягати, -га́ю, -єш, гл. Распречь (во множествѣ). Батько воли пороспрягав. Г. Барв. 381.
Розгорятися, -ряюся, -єшся, сов. в. розгорітися, -рюся, -ришся, гл. 1) Разгораться, разгорѣться. У печі вже розгоряється. Харьк. Ранок свіжий і росяний саме розгорявся. Левиц. Пов. 371. 2) Быть въ жару. Г. Барв. 345. Гриць розгорівся, Гриць розболівся, прийшов четвер, вже Гриць помер. Чуб. V. 428.
Сайгак, -ка, м. 1) Дикая коза, сайга. З власних рук годував диких кіз, сайгаків. Стор. II. 56. 2) Колъ вышиною съ человѣка; два такихъ кола, забитые рядомъ, служать снарядомъ для привязыванія овецъ: шею овцы вкладываютъ между ними, а сверху ихъ связываютъ. О. 1862. V. Кух. 32, 38. А ну, хлопці, піймайте оту вівцю та в сайгаки її, а то вона ще одкинеться од ягняти. Ейск. у.
Таборище, -ща, с. Мѣсто прежняго табора, прежней стоянки, лагеря. Стоїте ви залогами в старих таборищах. К. Досв. 225.
Чортокрап, -па, м. Рыба карпъ вѣсомъ отъ трехъ до шести фунтовъ. МУЕ. І. 46. (Добруджа).
Нас спонсорують: