Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кітка
кітлик
кітловина
кітляр
кітлярка
кітлярчин
кітний
кіток
кітчий
кітька
кіть-кіть!
кіхоть
кіш
кішастий
кішка
кішкарь
кішниця
кіявкати
кла
клад
кладіжка
кладій
кладільник
кладка
кладня
кладовисько
кладовище
кладочка
кладь
клак
кламцати
кландати
кланцати
кланцатий
кланці
клань
кланяння
кланятися
клап
клапан
клапаня
клапати
клапатий
клапач
клапачка
клапкати
клапоть
клапоухий
клаптик
клаптош
клас
класик
класичний
класний
класти
кластися
клатати
клац!
клацання
клацати
кле
клебан
клебанина
клебанка
клебаня
клевак
клеветатися
клеветуха
клевецъ
клевцур
клевчик
клевчиха
клезнути
клеїти
клей
клейгов!
клейнити
клейно
клейнод
клейнодець
клейтух
клекавка
клекацка
клекіт
клекотати
клекотіти
клект
клектання
клектати
клен
кленина
клениця
кленовий
кленок
клень
клепайло
клепак
клепало
клепання
клепаня
клепати
клепач
клепачка
клепець
клепка
клептати
клептіти
клесачка
клесувати
клець
клечальний
клечаний
клечанина
клечання
клешня
клешоногий
кливак
клик
кликання
кликати
Відгожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. відгодитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Отлучаться, отлучиться. В иншого (москаля) є й гроші, купив би собі чого, та не взята річ: не можна йому відгодитися. Дісне кажу тобі: його немає в селі; він десь поїхав, одгодивсь на малий час. 2) Отплачивать, отплатить услугой за услугу, пригодиться въ бѣдѣ. Гонять вовки козу. Коза каже...: «Оборони!» Той.... узяв і вбив вовка. Коза йому сказала: «Я тобі одгоджуся в турецькій землі. Грин. II. 64.
Запа́сонька, -ки, ж.; запасочка, -ки, ж. Ум. отъ запаска.
Зача́ло, -ла, с. Начало. Треба усе з зачала і доладу вам росказати. МВ. (КС. 1902. X. 142).
Збіга́тися 2, -га́юся, -єшся, сов. в. збі́гтися, -жу́ся, -жи́шся, гл. 1) Сбѣгаться, сбѣжаться. Швець із гори, пес із долини та збіглися до кобили. Чуб. V. 1173. 2) Сжаться, сжинаться; о матеріи: сдѣлаться короче послѣ мойки. Роздимаються (речі) од тепла, а збігаються од холоду. Ком. II. 54. Штанці... збіглись. Св. Л. 310.
Кресати, крешу, -шеш, [p]одн. в.[/p] креснути, -сну, -не́ш, гл. 1) Высѣкать, высѣчь огонь. Один став кресати, щоб кашу варити. Сніп. Щось у полі та за військо йде, шаблями огонь креше. Грин. ІІІ. 463. 2) Бить, колотить, ударить. Та й став по ребрах ще кресать. Сніп. 188. Одсувається... щоб бува з п'яних очей не креснув зачепа. Мир. ХРВ. 260. 3) Подковами звенѣть. Пішов козак дорогою, підківками креше. Грин. III. 376. 4) Быстро дѣлать рядъ однихъ и тѣхъ же движеніи (при работѣ І пр.). Женці молодії, серпи золотії, — так і крешуть. Г. Барв. 347. Ой млин меле, вода реве, а колесо креше, а колесо креше. Грин. III. 70.
Мазь, -зі, ж. Смазочный матеріалъ, мазь (преимущ. колесная). І я вмію ворожити, коли язик на мазі. Подольск. г. колеса на мазі, — не на мазі. Колеса подмазанныя, не подмазанныя. Чуб. VII. 576.
Повідтинати 2, -на́ю, -єш, гл. Отрубить, отрѣзать (во множествѣ).
Усеїдний, -а, -е. Всеядный. усеїдний тиждень. Сплошная недѣля, когда въ среду и пятницу не постятъ. О. 1862. IV 91. На всеїдній у неділю вона спарувалась. Шевч. 260.
Утиснути, -ся. Cм. утискати, -ся.
Хворостиння, -ня, с. То-же, что и хмиз? Пішов мужик одбувать свою панщину в ліс, збірать хворостиння. Грин. II. 72.
Нас спонсорують: