Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

корчій
корчма
корчомаха
корчомка
корчування
корчувати
корчуватися
корчуга
корчуля
коршак
коршма
коршмиця
коршмонька
коршов
коршомка
коряк
корячкуватий
корячок
коса
косак
косарик
косаричок
косарка
косарський
косарь
косарювати
косатарь
косатий
косатка
косибав
косий
косильки
косинець
косиня I
косиня II
коситень
косити
косиця
косичити
косичка
косище
косінка
космак
косматій
космачитися
космачки
космашечка
космик
космина
космогрудий
космок
косниця
косовий
косовиця
косовище
косогір
косом
косонога
косоокий
косорий
косорити
косоритися
косорогий
костел
костельний
костельник
костер
костерява
костирник
костиронько
костирство
костирь
костогриз
костогриза
костокрилий
костомара
костомаруватий
костомаха
костоправ
костриця
костричитися
костричуватий
коструб
кострубань
кострубатий
кострубач
кострубонько
костур
костура
костуронька
костуряка
костьол
костьольний
костюк
костюльки
костяк
костяний
костяниця
косухна
косцяний
коська
коськання
коськати
кось-кось!
косюрки
кося
косяк
косяка
косятинець
кота!
котара
котарь
котел
котелка
котелок
котеня
котець
коти
котига
котигорошок
Биря, -рі, ж. Дѣтск. овца. О. 1861. ѴІІІ. 8. Як піду я яром по долині свої бирі гукати. Чуб. Ум. биренька, бирочка, бирочка.
Биця, -ці, ж. Дѣтск. корова, теленокъ и вообще рогатый скотъ. О 1861. VIII. 8. зійшли биці на киці. Хозяйство пришло въ упадокъ. Фр. Пр. 27. Ум. бицька, бицінька, бицюня. Cм. биня.
Зале́вчник, -ка, м. Чека въ оси экипажа. Угор. Вх. Зн. 19.
Квітнючий, -а, -е. Цвѣтущій.
Кісний 2, -а, -е. = тісний. Кіснії улиці, кіснії, — їхали бояре пишнії. Грин. III. 534.
Купчак, -ка, м. Гвоздика, Tagetes erecta. О. 1861. XI. 29. Василечок, одбившись від свого роду, других василечків, що їх заступили задирливі купчаки, побратався з жменею конопель. МВ. ІІІ. 138. купчак дикий, болотний. Раст. Bidens tripartita. Вх. Пч. І. 9.
Настренчити Cм. настренчувати.
Підперізуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. підперезатися, -жуся, -жешся, гл. Подпоясываться, подпоясаться. Підперезалась червоним поясом. Рудч. Ск. І. 55.
Правити, -влю, -виш, гл. 1) Говорить, твердить, настойчиво повторять, настаивать. Я йому кажу одно, а він своє править. Радом. у. Там що йому не толкуй, а він своє править. Лебед. у. 2) Требовать, взыскивать. Правити долі. Ніхто не прийде править проценту. Рудч. Ск. II. 26. Півник уп'ять пішов править жорна: кукуріку! оддай, пане, жорна! Рудч. Ск. І. 38. 3) Спрашивать извѣстную цѣну, запрашивать. А вона тільки й правила штирі злотих за нього. Умань. править, як за батька. — такъ дорого. 4) Служить (церковную службу). Шевч. 234. Молебні день-у-день Спасителеві править. 5) — за що. Служить чѣмъ. 7) Выправлять. Буде він знати, де козам роги правлють. Богодух. у. 6) Управлять. Гляди, щоб добре народом правив. Рудч. Ск. II. 163. Владично правиш ти народом. К. Псал. 204. 8) Дѣлать. Будеме правити із Мар'ї невісту. Гол. IV. правити гніздо. Дѣлать гнѣздо. Вх. Уг. 262.
Приготовка, -ки, ж. = приготування. Рк. Левиц. Хотин. у.
Нас спонсорують: