Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

корчій
корчма
корчомаха
корчомка
корчування
корчувати
корчуватися
корчуга
корчуля
коршак
коршма
коршмиця
коршмонька
коршов
коршомка
коряк
корячкуватий
корячок
коса
косак
косарик
косаричок
косарка
косарський
косарь
косарювати
косатарь
косатий
косатка
косибав
косий
косильки
косинець
косиня I
косиня II
коситень
косити
косиця
косичити
косичка
косище
косінка
космак
косматій
космачитися
космачки
космашечка
космик
космина
космогрудий
космок
косниця
косовий
косовиця
косовище
косогір
косом
косонога
косоокий
косорий
косорити
косоритися
косорогий
костел
костельний
костельник
костер
костерява
костирник
костиронько
костирство
костирь
костогриз
костогриза
костокрилий
костомара
костомаруватий
костомаха
костоправ
костриця
костричитися
костричуватий
коструб
кострубань
кострубатий
кострубач
кострубонько
костур
костура
костуронька
костуряка
костьол
костьольний
костюк
костюльки
костяк
костяний
костяниця
косухна
косцяний
коська
коськання
коськати
кось-кось!
косюрки
кося
косяк
косяка
косятинець
кота!
котара
котарь
котел
котелка
котелок
котеня
котець
коти
котига
котигорошок
Єлини́ця, -ці, ж. Названіе воды въ заговорѣ. Помагай Біг, водице-єлинице. ЕЗ. V. 99.
Збайду́жіти, -жію, -єш, гл. Сдѣлаться равнодушнымъ. Климкович. (Желех.).
Мовча́нка, -ки, ж. Молчаніе, молчанка. Мовчанка не пушить, головки не сушить. Ном. № 1117. Хоч що вона його питає, він буцім то не дочуває. Мовчанка їй надопекла. Греб. 881.
Пощіляний, -а, -е. Истрескавшійся, весь въ щеляхъ. Двоє дверей пощіляних. Г. Барв. 20.
Ручий, -а, -е. Ловкій. Веселий, ручий молодик. Мкр. Г. 7. Дівка руча, щира, жвава, невсипуща. Мкр. Н. 4. Вишукують собі таких малюків ручих, щоб украв і втік, а прейма викрутивсь. Св. Л. 136. Коли б мені тепер хоч зо жменю людей ручого плеча, кинувся б я левом.... на старого Острозького. К. ЦП. 223.
Судець, -дця, м. Судья. Стали судці судити. Грин. III. 93. Бог дасть судця, а чорт розсуди я. Ном. № 7381.
Туркотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = туркотати. Голубка сивая да все туркотіла. Грин. III. 617. Послухавсь син, — мабуть густо та часто туркотіла жінка. Чуб. II. 434.
Угайство, -ва, с. = угайка. Оце нам угайство тіки, це б дома що вробив, а то сиди отутенька, дожидайсь старшини. Черн. г.
Цвітовиня, -ня, с. Стебли, клочки выпавшаго сѣна. Вх. Уг. 273.
Цікавий, -а, -е. 1) Любопытный, интересующійся, любознательный. «Хто се, хто се?» спитаєте цікаві дівчата. Шевч. 19. Що люди собі про нас балакают, — не цікавий я знати. Гн. II. 28. На все цікавим оком спозирає. МВ. (О. 1862. ІІІ. 35). 2) Бойкій, живой, шустрый. Яке цікаве! Ном. № 5443. 3) Смыслящій, искусный. Цікавий козак, та босий. Ном. X. 6328. Цікавий, як циган до бджіл. Ном. № 6515. В єднім селі був бардзо цікавий коваль; бувало як вистригне плуга, рало, сокиру, або окує вола, то на чудо, аж сміється. Чуб. І. 154. 4) Интересный. Се дуже цікава річ. Ум. цікаве́нький.
Нас спонсорують: