Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

коріння

Коріння, -ня, м. соб. 1) Коренья. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума. В Лесі тільки й було роботи, що копати коріння, варити зілля. К. ЧР. 2) Пряности. Желех. Ум. коріннячко. Щоб ті сади висохли аж до коріннячка. Чуб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 284.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРІННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРІННЯ"
Бахуруватий, -а, -е. Охотникъ до чужихъ женъ, ловеласъ. Черк. у.
Добі́гатися, -гаюся, -єшся, гл. Добѣгаться. Добі́гатися чого́. Достичь чего. Борз. у.
Дроби́нник, -ка, м. 1) Пастухъ гусей. 2) Дворъ и хлѣвъ, гдѣ содержать домашнюю птицу.
Заді́ти 2, -ся. Cм. задіва́ти, -ся.
Зляшіти, -шію, -єш, гл. Ополячиться. Була вона звичайна Прісьма... за літ скільки запаніла, зляшіла і стала зватися... Фрузиною. Св. Л. 65.
Мусульма́нка, -ки, ж. Мусульманка.
Наймитчу́к, -ка́, м. Нанятый для услугъ мальчикъ. Послав наймитчука по горілку. Черк. у.
Пирконосий, -а, -е. Курносый. Угор.
Притуга, -ги, ж. Затруднительное, тяжелое положеніе, горе, бѣда. У притузі треба знать усячину і дороги щоб не питаться. Ном. № 5839. Да не дай, Боже, притуги, — на мою дитину недуги. Чуб. V. 461. Такі легкодухи, що в радощах та роскошах нема над їх, а в притузі вони як трава полягають. МВ. (О. 1862. І. 90).
Татенько, татечко, -ка, м. Ум. отъ тато.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРІННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.