Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

корити

Корити, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Покорять. Річ твоя тиха, а корила всю Україну. О. 1861. III. 16. 2) Упрекать, укорять. Зміев. у. Прислухайся — що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити. Кв. І. 49.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 284.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРИТИ"
Блискотливий, -а, -е. Сверкающій, блестящій. Желех.
Випилювати, -люю, -єш, сов. в. випиляти, -ляю, -єш, гл. Выпиливать, выпилить.
Відстобу́рчитиCм. Відстобу́рчувати.
Гіркота, -ти, ж. = гіркість. Це сіль сілка і гіркоти не має. Волч. у. Ніхто не може одібрати од перцю гіркоти. Грин. II. 322.
Зубела, -ли, ж. Узда. Угор.
Кулиця, -ці, ж. Родъ сорной травы. Ліпша ріля раная та як тота пізная, бо на раній пшеница, а на пізній кулица. ЗЮЗО. II. 530.
Побреніти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Потечь журча; полетѣть жужжа. Текли річки, nобреніли до Заводовської аж у сіни. Чуб. III. 220. 2) Цвѣсть нѣкоторое время. Маківка побреніла та й осипалась.
Погребати, -баю, -єш, гл. Побрезгать. Глянь, яка гарна! за таку б кралю і я не погребав. Стор. II. 32.
Пообкрадати, -да́ю, -єш, гл. Обокрасть (многихъ). Він уже багато людей пообкрадав. Харьк. у.
Цень меж., выражающее звонъ, пустую болтовню. Цень-цень, аби день, аби вечір близько. Ном. № 10915.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.