Білянка, -ки, ж.
1) Бѣлизна лица (въ противоположность веснянка — веснушка). По народному повѣрью, имѣющій веснушки на лицѣ долженъ весною, увидѣвъ ласточку, сказать: «Ластівко, ластівко! на тобі веснянки, дай мені білянки!»
2) Раст. Agaricus subdulcis Bull.
3) Порода бѣлыхъ сливъ.
Ґавзу́н, -на́, м. Большой горшокъ.
Капелюш, -ша, м. Шляпа. Ходили в капелюшах, а тепер босенькі ходять.
2) мн. Листья растенія Nuphar luteum Smith, а также Nymphaea alba L.
Ледачи́на, -ни, об. = ледащо, ледащиця.
Ме́же пред. = межи. Пусти уха меже люде, то чимало почуєш.
Навпі́л нар. Пополамъ.
Поперемокати, -каємо, -єте, гл. Перемокнуть (во множествѣ).
Розсолювати, -люю, -єш, сов. в. розсолити, -лю, -лиш, гл. Солить, посолить. Пити йому схотілось. От він (дурень) набрав води, покуштував — не солона. Узяв тоді, усю сіль у воду висипав, розсолив.
Сховище, -ща, с. Убѣжище, мѣсто, гдѣ прячутся. Із сховища свого виходить вітер.
Челюсти, -тів, м. мн. Устье кухонной печи, дугообразное отверстіе между припічком и самою внутренностью печи. Або горілочку пили.... під челюстами запікану. Залітали невеличкі гискорки по чорних челюстах печі.