Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ключівник
ключка
ключкувати
ключник
ключниця
ключувати
клюшник
клюшниця
кляк
клякати
кляковий
клямати
клямба
клямбра
клямка
клямра
кляння
клянути
кляпа
кляскати
клясти
клятий
кляття
клятьба
кляч
клячати
клячити
клячник
кляшник
кляштор
кметиня
кметити
кметиця
кметливий
кметський
кметувати
кметь
кмітити
кнап
книга
книгарня
книгарський
книгарь
книгогриз
книгозбір
книжечка
книжка
книжковий
книжник
книжницький
книжній
книп
книпець
книш
кнорос
кнур
кнуроватий
кнуровина
кнурячий
кнюх
кнюхятий
княгинечка
княгиня
княгівна
княгня
княжа
княжевський
княжейка
княженецтво
княженецький
княжество
княжецький
княжий
княжити
княжна
княжя
князик
князів
князівна
князівство
князівський
князь
князький
князьок
князьство
князьський
князювання
князювати
князюка
ко
коб и коби
коба
кобеля
кобенити
кобень
кобеняк
кобер
кобець
кобза
кобзарів
кобзарство
кобзарь
кобзарьський
кобзарювання
кобзарювати
кобзина
кобзонька
кобзура
коби
кобила
кобилина
кобилинець
кобилиця
кобилка
кобильоха
кобильчина
кобиля
кобилянка
кобилярка
кобилячий
Жа́рити, -рю, -риш, гл. 1) Жарить, печь, жечь. Жарять в печах. Хата, 188. Як піднялось сонечко, що то вже жарило. Кв. 305. 2) Быстро бѣжать. Як же він прудко жаре на гнідому. 3) Сильно бить, сѣчь. Давай діда жарити поліном. Рудч. Ск. II. 184.
Жерсть, -ти, ж. Жесть.
Загою́вати, го́юю, -єш, сов. в. заго́їти, го́ю, -їш, гл. Залѣчивать, залѣчить, заживлять, заживить (рану). Всі його рани загоює своїм розумним словом. Г. Барв. 163. Його рука поранить і загоїть. K. Іов. 12.
Захолітатыся, -таюся, -єшся, гл. Заколебаться, зашататься. Желех.
Наба́ки́р и наба́ки́рь, нар. Набекрень. Браво сидів, закинувши набакир смушеву шапку. Стор. Взяв набакирь писарь шапку. Г.-Арт. (О. 1861. III. 103).
На́зімок, -мка, м. Годовалый бычокъ.
Напе́рсниця, -ці, ж. = наперстник 2Шух. І. 138.
Прикалабок, -бка, м. Пристройка, небольшое помѣщеніе, пристроенное къ большему; чуланчикъ, сарайчикъ; уголокъ, особое отдѣленіе въ кладовой, шкафу и т. п. Васильк. у. Засвітив самопальний сірничок, пішов у другий прикалабок, — коли гляне, аж висить чоловік неживий. Рудч. Ск. II. 180. Ум. прикалабочок. Там такий був маленький прикалабочок; туди складаємо було то трісочки, то кирпич, а иноді і курку закинемо. Екатер. у.
Пустій, -тія, м. = пустун. Дитина спить, а мати росповідає старшим пустіям.... про сиріток та мачуху. ЕЗ. V. 125.
Сплачувати, -чую, -єш, сов. в. сплати́ти, -чу́, -тиш, гл. Выплачивать, выплатить. Грин. І. 293. Давайте мені всю худобу, а я за ваші частини буду вам сплачувати. Зміев. у.
Нас спонсорують: