Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ключівник
ключка
ключкувати
ключник
ключниця
ключувати
клюшник
клюшниця
кляк
клякати
кляковий
клямати
клямба
клямбра
клямка
клямра
кляння
клянути
кляпа
кляскати
клясти
клятий
кляття
клятьба
кляч
клячати
клячити
клячник
кляшник
кляштор
кметиня
кметити
кметиця
кметливий
кметський
кметувати
кметь
кмітити
кнап
книга
книгарня
книгарський
книгарь
книгогриз
книгозбір
книжечка
книжка
книжковий
книжник
книжницький
книжній
книп
книпець
книш
кнорос
кнур
кнуроватий
кнуровина
кнурячий
кнюх
кнюхятий
княгинечка
княгиня
княгівна
княгня
княжа
княжевський
княжейка
княженецтво
княженецький
княжество
княжецький
княжий
княжити
княжна
княжя
князик
князів
князівна
князівство
князівський
князь
князький
князьок
князьство
князьський
князювання
князювати
князюка
ко
коб и коби
коба
кобеля
кобенити
кобень
кобеняк
кобер
кобець
кобза
кобзарів
кобзарство
кобзарь
кобзарьський
кобзарювання
кобзарювати
кобзина
кобзонька
кобзура
коби
кобила
кобилина
кобилинець
кобилиця
кобилка
кобильоха
кобильчина
кобиля
кобилянка
кобилярка
кобилячий
Зем, зе́ми, ж. Полъ въ домѣ, преимущественно вымощенный кирпичемъ. Він сам розорив хату свою, а брат його зем розібрав. Зем була цеглою виложена в хаті, так він цеглу повикопував. Павлогр. у. ( Залюбовск.).
Капуста, -ти, ж. 1) Капуста. І межі капустою доброю буває багато гнилих качанів. Ном. № 2449. на капусту сікти. Въ куски рубить. Як узяв ляхів, як узяв панів на капусту сікти. Лукаш. 33. качанна капуста. Cм. качанний. 2) заяча капуста. Раст. a) Sedum Telephium L. ЗЮЗО. І. 136. б) Menyanthes trifol. Шух. І. 21. 3) Густые щи изъ рубленной кислой капусты. Ум. капустиця, капустонька, капусточка. Поливайте капустицю, то буде родити. Чуб. V. 147. Щоб моя капустиця була із кореня коренистая, із листу головистая. Ном. № 261.
Мала́та, -ти, ж. = кулеша. Вх. Уг. 251.
Мизги́рь, -ря́, м. Тарантулъ. Левч.
Одноземець, -мця, м. Единоземецъ, соотечественникъ.
Порозліновуватися, -вуємося, -єтеся, гл. Разлѣниться (о многихъ).
Принуждатися, -даюся, -єшся, гл. Одолжаться у кого, обращаться въ нуждѣ. Хто їх зна, як вони жили; вони до мене нічим не принуждались, а я їх не богарадив; не було так, щоб вони запрошували про що, і не знаю я про них. Екатер. у.
Прополоти Cм. прополювати.
Розлупатися, -паюся, -єшся, гл. Продрать глаза (послѣ сна). Поки встане та начухається та розлупається та роздивиться, а робота стоїть. Херс. у.
Спійняти, -йму́, -меш, гл. = спіймати. От-от зайця спійняти. Св. Л. 96.
Нас спонсорують: