Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ключівник
ключка
ключкувати
ключник
ключниця
ключувати
клюшник
клюшниця
кляк
клякати
кляковий
клямати
клямба
клямбра
клямка
клямра
кляння
клянути
кляпа
кляскати
клясти
клятий
кляття
клятьба
кляч
клячати
клячити
клячник
кляшник
кляштор
кметиня
кметити
кметиця
кметливий
кметський
кметувати
кметь
кмітити
кнап
книга
книгарня
книгарський
книгарь
книгогриз
книгозбір
книжечка
книжка
книжковий
книжник
книжницький
книжній
книп
книпець
книш
кнорос
кнур
кнуроватий
кнуровина
кнурячий
кнюх
кнюхятий
княгинечка
княгиня
княгівна
княгня
княжа
княжевський
княжейка
княженецтво
княженецький
княжество
княжецький
княжий
княжити
княжна
княжя
князик
князів
князівна
князівство
князівський
князь
князький
князьок
князьство
князьський
князювання
князювати
князюка
ко
коб и коби
коба
кобеля
кобенити
кобень
кобеняк
кобер
кобець
кобза
кобзарів
кобзарство
кобзарь
кобзарьський
кобзарювання
кобзарювати
кобзина
кобзонька
кобзура
коби
кобила
кобилина
кобилинець
кобилиця
кобилка
кобильоха
кобильчина
кобиля
кобилянка
кобилярка
кобилячий
Бурсачня, -ні, ж. соб. бурсаки. Св. Л. 219.
Вимальовувати, -вую, -єш, сов. в. вималювати, -люю, -єш, гл. Рисовать, нарисовать, написать красками; раскрасить. Коли б мені тії малярі, вималювала б милого собі. Мет. 52. Трумло збудувати, ще й вималювати. Грин. ІІІ. 364. 2) Вырисовывать, вырисовать, выписывать, выписать красками. 3) Разукрашивать, разукрасить. Я вишию, вималюю милому рукавця. Мет. 20.
Ворогування, -ня, с. Враждованіе. К. Краш. 11.
Захиля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. захили́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Укрываться, укрыться за кѣмъ или чѣмъ-либо. Хоч у мене мужичок з кулачок, а я таки мужикова жінка: я за його захилюсь, захилюсь, та й нікого не боюсь, не боюсь. Н. п.
Куцина, -ни, ж. Короткая мужская или женская одежда, родъ свитки, имѣетъ три складки, называемыя усами, и низкій воротникъ. Харьк. г. ХС. IV. 50.
Перебудовувати, -вую, -єш, сов. в. перебудувати, -ду́ю, -єш, гл. Перестраивать, перестроить.
Полапцем нар. = полапки. От, не встаючи, полапцем намацаєш котру (грушу) біля себе пт й їси. Греб. 402.
Прогари м. 1) Отверстія въ печномъ поддувалѣ, въ рѣшеткѣ поддувала. Міусск. окр. 2) Отверстія въ печи кирпичнаго завода, сквозь которыя проходитъ вверхъ на кирпичи огонь. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Продухвина, продуховина, -ни, ж. Продушина; прорубь. Поставили ятірі у продуховині. На яру ставочки здавались якимись продухвинами. Левиц. І. 17.
Пуджівно, -на, с. = пужално. Вх. Зн. 57.
Нас спонсорують: