Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ключівник
ключка
ключкувати
ключник
ключниця
ключувати
клюшник
клюшниця
кляк
клякати
кляковий
клямати
клямба
клямбра
клямка
клямра
кляння
клянути
кляпа
кляскати
клясти
клятий
кляття
клятьба
кляч
клячати
клячити
клячник
кляшник
кляштор
кметиня
кметити
кметиця
кметливий
кметський
кметувати
кметь
кмітити
кнап
книга
книгарня
книгарський
книгарь
книгогриз
книгозбір
книжечка
книжка
книжковий
книжник
книжницький
книжній
книп
книпець
книш
кнорос
кнур
кнуроватий
кнуровина
кнурячий
кнюх
кнюхятий
княгинечка
княгиня
княгівна
княгня
княжа
княжевський
княжейка
княженецтво
княженецький
княжество
княжецький
княжий
княжити
княжна
княжя
князик
князів
князівна
князівство
князівський
князь
князький
князьок
князьство
князьський
князювання
князювати
князюка
ко
коб и коби
коба
кобеля
кобенити
кобень
кобеняк
кобер
кобець
кобза
кобзарів
кобзарство
кобзарь
кобзарьський
кобзарювання
кобзарювати
кобзина
кобзонька
кобзура
коби
кобила
кобилина
кобилинець
кобилиця
кобилка
кобильоха
кобильчина
кобиля
кобилянка
кобилярка
кобилячий
Борщівний, -а, -е. 1) = борщевий. 2) Любитель борща. Який бо ти борщівний.
Буцик, -ка, м. Родъ лепешки, жареной въ маслѣ. Шейк. Напече книшів, пиріжків, буциків. Г. Барв. 130.
Гайстра, -три, ж. Астра, Aster chinensis L.
Ду́мно нар. 1) Задумчиво. Шкода здоганяти, шукати, гукати! Пішла луна по гаєві сумно. Ніхто не озвався, а ні засміявся, зоставсь козак сам собі думно К. Досв. 67. 2) Гордо.
Зімодра, -ри, ж. Раст. Lysimachia vulgaris. L. ЗЮЗО. І. 127.
Обмостити Cм. обмощувати.
Погоджати, -джа́ю, -єш, сов. в. погодити, -джу, -диш, гл. 1) Способствовать, поспособствовать, благопріятствовать, поблагопріятствовать. Бог мені погодив, пшеницею наградив. Н. п. А мені Бог погодив, що-м сокиру уломив. Гол. III. 480. Тепер мені погодило, що прядіво не вродим, та вродила чечевиця, та буде мені хвартух і спідниця. Чуб. V. 1184. 2) Мирить, помирить. Олію з водою ніколи не погодиш. Ном. № 4154.
Ремиґати, -ґаю, -єш, гл. Жевать жвачку (о волахъ). Вози риплять, ярма брязчать, воли ремиґають. Мет. 453. 2) О людяхъ грубо: ѣсть, жрать. А ну, годі вже вам ремиґати! Волч. у. Cм. розремиґатися.
Слава, -ви, ж. 1) Молва, слухъ; толки, пересуды. Синиця славу распустила, що хоче море запалить. Гліб. Тим до неї не горнуся, що слави боюся. Чуб. V. 83. Не бійсь слави, не бійсь слави, не бійсь поговору: я за славу сама стану, ще й виговорюся. Мет. 105. Стала слава, стала слава, стали й поговори ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови. Мет. 106. добра слава. Хорошая репутація, честное имя. Не сироти малі діти, що неньку сховали: їм зосталась добра слава. Шевч. недобра слава. Дурная репутація. Вона чесного роду і не накине на себе недоброї слави. Стор. МПр. 52. слава-поговір. Дурная молва. Ой була слава-поговір, ти не моя, серденько, я не твій. Чуб. V. 226. набіра́тися слави. Подвергаться осмѣянію, позорить себя. Ой ізвівши, на коника сівши, — зоставайся, слави набірайся. Мет. 15. Як ми любилися, та й не побралися, слави-поговору понабіралися! Мет. 84. славу чинити, сі́яти. Разлашать, дѣлать шумъ. Та бо мовчіть уже, тітко! Хоч тепер мовчіть — не чиніть слави, голубочко. Федьк. А на мене славу сіють. Грин. III. 185. у славу вво́дити. Позорить, компрометировать. Сватай мене, козаченьку, та не вводь у славу. Чуб. у славі ходити. Позорить себя. Ой сама ж ти, дівчинонько, та у славонці ходиш. Чуб. 2) Слава. Шевч. 46. Полягла Кішки Самійла голова.... Слава не вмре, не поляже! Буде слава славна поміж козаками, поміж друззями, поміж рицарями! АД. І. 219. славу учинити. Високу могилу висипали і прапірок у головах устромили і премудрому лицареві славу учинили. АД. Ум. славонька, славочка.
Сплачувати, -чую, -єш, сов. в. сплати́ти, -чу́, -тиш, гл. Выплачивать, выплатить. Грин. І. 293. Давайте мені всю худобу, а я за ваші частини буду вам сплачувати. Зміев. у.
Нас спонсорують: