Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ключівник
ключка
ключкувати
ключник
ключниця
ключувати
клюшник
клюшниця
кляк
клякати
кляковий
клямати
клямба
клямбра
клямка
клямра
кляння
клянути
кляпа
кляскати
клясти
клятий
кляття
клятьба
кляч
клячати
клячити
клячник
кляшник
кляштор
кметиня
кметити
кметиця
кметливий
кметський
кметувати
кметь
кмітити
кнап
книга
книгарня
книгарський
книгарь
книгогриз
книгозбір
книжечка
книжка
книжковий
книжник
книжницький
книжній
книп
книпець
книш
кнорос
кнур
кнуроватий
кнуровина
кнурячий
кнюх
кнюхятий
княгинечка
княгиня
княгівна
княгня
княжа
княжевський
княжейка
княженецтво
княженецький
княжество
княжецький
княжий
княжити
княжна
княжя
князик
князів
князівна
князівство
князівський
князь
князький
князьок
князьство
князьський
князювання
князювати
князюка
ко
коб и коби
коба
кобеля
кобенити
кобень
кобеняк
кобер
кобець
кобза
кобзарів
кобзарство
кобзарь
кобзарьський
кобзарювання
кобзарювати
кобзина
кобзонька
кобзура
коби
кобила
кобилина
кобилинець
кобилиця
кобилка
кобильоха
кобильчина
кобиля
кобилянка
кобилярка
кобилячий
Дзіндзі́вер, -ру, м. 1) Раст. Malva mauritiana. ЗЮЗО. І. 128. 2) Дзіндзівер-зух. Удалецъ, хватъ. Стор. І. 184. Бо Турн і сам дзіндзівер-зух! Коли чи п'є — не пропиває, коли чи б'є — то вже влучав, йому людей давить — як мух. Котл. Ен.
Кінчання, -ня, с. Окончаніе.
Леміщаний, -а, -е. Изъ лемішки. Леміщані вареники.
Ми́рність, -ности, ж. Миръ, спокойствіе. Щоби-сте сі свята відпровадили і других дочекали в мирності, радості і веселості. Kolb. І. 131. Люде, що уміють з собою в мирності жити. Шух. І. 189.
Мі́сячник и мі́сяшник, -ка, м. Лунатикъ. Св. Мт. XVII. 15.
Невдача, -чі, ж. Неудача.
Невмілість, -лости, ж. Неумѣлость. Чуб. І. 270.
Спрягнути, -гну́, -не́ш, гл. Выпрыгнуть, выпрыснуть. Спрягнув як з лука. Чуб. 1. 303.
Ховатися, -ваюся, -єшся, гл. 1) Прятаться. Лисиця від дощу під борону ховалась, — не всяка, казала капля капне. Ном. Чи сам од кого ховаєшся, чи кого шукаєш? Рудч. Ск. I. 105. 2) Выкармливаться. Худоба буде добре ховатися. ЕЗ. V. 188.
Церківка, церковка, -ки, ж. 1) Ум. отъ церква. Грин. І. 169. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 37.
Нас спонсорують: