Білуватий, -а, -е. Бѣловатый. Снігову хмару можно зараз примітити, бо вона білувата. На небі ходють круглі білуваті хмари.
Далечі́нь, -ні, ж. Большая даль. Куди землі за один день обійти таку далечінь, що має 900 милійонів перстов.
Засалабо́нити, -ню, -ниш, гл. = засандричити. Оце так засалабонив, що його і чортяка тепер не витягне.
Звести́, -ся. Cм. зводити, -ся.
Келев, -ва, м. = келеп 2.
Набендю́житися, -жуся, -жишся, гл. Надуться. Чого то вже так набендюжився?
Набі́гти Cм. набігати.
Нака́зувати, -зую, -єш, сов. в. наказа́ти, -кажу́, -жеш, гл. 1) Приказывать приказать. 2) Передавать, передать словесно. Накажи братові, щоб він приніс граблі. Да далеченько мій миленький, — ніким наказать... Да накажу я свойму милому хоть рідним братком. Ой накажи, галко, ой накажи, чорна, од кошового вісти. Говорить, наговорить много. Наказав стільки, що й не переслухаєш. наказав на вербі груш. или: наказав три мішки гречаної вовни. Наговорилъ невозможнаго, несбыточнаго, несообразностей.
Обрізати, -жу, -жеш, гл. Обрѣзать.
Штука, -ки, ж. 1) Часть чего либо, кусокъ. Що це за свита? і тут штука, і тут штука, — уся штукована; хоч би з цілого була зроблена. Кусокъ мѣха, вставляемый въ мѣхъ тамъ, гдѣ попадается мѣсто безъ шерсти, которое вырѣзывается. 2) Искусство. 3) Вещь. Шкода муру, — старосвітська штука. 4) Хитрость, уловка, продѣлка. А тут є якась німецька штука, що усе оце робить. братись на штуки. Употреблять хитрости, уловки. 5) Диковина, трудность. Не штука роскинути, а штука зібрати. Не штука наука, а штука розум. Бити не штука. 6) огнева штука. Феерверкъ. Перед домом вкопували риштовання за для огневих штук. Ум. штучка, штучечка.