Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

карлючкуватий
кармазин
кармазинка
кармазинник
кармазиновий
кармак
кармалюк
карман
кармаш
карнавка
карнавочний
карниз
карний
карність
карно
карноухий
карноушка
карок
каронька
кароокий
карпітка
карпульці
карсет
карта
картати
картатий
картацький
картина
картинуватий
картівник
картівництво
картівниця
картка
картник
картниця
картопелина
картопелька
картоплина
картоплиця
картоплище
картопління
картопля
картопляк
картопляний
картопляник
картоха
картохля
карточка
карточний
картошка
картувати
картуз
картузний
картузовий
карувати
карук
карунка
карупір
карус
каруца
карчило
карюк
карюковий
карючений
карючити
каса
касарня
касір
каскет
касп'яга
кастрат
касувати
кас'янів рік
кат
катакомби
катанка
катаржний
катати
кататися
катедра
кателик
кателиків
кателицкий
кателицтво
кателичий
кателичка
катервак
катерга
катержний
катеринка
катеринщик
катеришциця
катерка
катехизис
катир
катиха
катів
катівка
катівня
катівський
катлама
катований
католик
католиків
католицтво
католицький
католичка
каторга
каторжний
каторжник
катрага
катран
катрановий
катраночка
катрига
катряга
катування
катувати
катуватися
катун
А́ґрис,-са, м. Крыжовникъ. Rhamnus grossularia, ЗЮЗО. І. 133. Аґрист уже достиг. Шейк. Нарви аґрусу!
Кам'янщанин, -на, м. Житель города, замка. Пустили в гармати як грім по небі... Щоб ся паркани поздрігали, щоб ся міщане полякали, а всі міщане-кам'янщане. Колядка. Cм. кам'яничин.
Нехибне нар. 1) Безошибочно. 2) Неуклонно.
Ортограхвія, -вії, ж. Орфографія, правописаніе. О. 1862. І. 77.
Охмайрин, -на, м. = розмайрин? Не неси мя через млин, бо там смердить охмайрин. Гол. І. 211.
Побавити, -влю, -виш, гл. Занять, забавить, развлечь. Побав дитину, бач як репетує.
Приятритися, -рюся, -ришся, гл. Прикинуться (о болѣзни, нарывахъ). Я шкурку на пальці тільки зідрала, а воно приятрилось, нарвало. Харьк. у. Не дуже з таким хворим, а то й тобі ця хвороба приятриться. Волч. у.
Проскиглити, -лю, -лиш, гл. О собакѣ: провизжать; о птицѣ: жалобно прокричать; о человѣкѣ: прокричать жалобно, жалобно заплакать, проохать.
Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. МВ. ІІ. 73. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. О. 1862. IV. 85. Во мн. хо́ди — хожденіе. Минулися мої ходи через три городи: серце ж моє, дівчинонько, любитися годі. Грин. ІІІ. 223. хід полонинський. Сопровождающійся обрядами и пѣснями выгонъ скота весной изъ сель въ полонини. Шух. І. 195. ходу дава́ти. Убѣгать. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ж ти так швидко ходу даєш та й не озираєшся? Г. Вирв. 208. 3) Сбыть. На паляниці нема ходу: люде бубликів та й бубликів. Грин. І. 78. 4) Походка. 5) тим же хо́дом. По прежнему. Параска журилась тим же ходом, що спершу. Г. Барв. 114. 6) у хід класти. Класть передъ собой, по пути своего слѣдованія. Клади сіно в ход. Рк. Левиц. Ум. хо́денько, хо́донько. Сам він (молодий) за мною приїхав, за моїм ходеньком дрібненьким, за моїм личеньком біленьким. Лукаш. 150. Не Марисин то ходонько, не Марисин голосонько, лиш Марисин рутян вінок. АД. І. 306.
Школяр, -ра, м. Школьникъ, ученикъ. Грин. II. 283. На Сорок Святих школяр несе вчителеві сорок бубликів. Ном. № 414.
Нас спонсорують: