Вигойкувати, -кую, -єш, гл. Весело выкрикивать. А невіста (п'яна) іде з міста та вигойкуючи.
Келійка, -ки, ж. Ум. отъ ке́лія.
Люблязни́й, -а́, -е́ = люб'язний.
Розсупонити, -ню, -ниш, гл. Развязать супоню.
Сердіння, -ня, с. Гнѣвъ. Я на твоє сердіння байдуже.
Скомезитися, -жуся, -зишся, гл. Закапризничать, заупрямиться. Чи він справді скомезився.
Смеркання, -ня, с. Сумерки. Як пійде горе зрання, то аж до смеркання. Як візьмеш ти за рученьку, не мусиш пустити, ой як візьмеш на смерканні, пустиш на світанні.
Тикати, -каю (-чу), -єш (-чеш), гл.
1) Тыкать, втыкать.
2) Давать, показывать (кукишъ). Вона йому дулі тиче.
3) Говорить «ты». Не тикай, бо мене царь ґудзиками обтикав. То це він на батька тикав?
Трибратній, -я, -є. Принадлежащій тремъ братьямъ. Київським шляхом верби похилі трибратні давні могили вкрили.
Уболона, -ни, ж. = оболона.
