Гепнути, -пну, -неш, гл. Однокр. в. отъ гепати. 1) Ударить. Гепнуло мов довбнею. Так і гепнув його об землю. 2) Упасть, шлепнуться. Він з коня так і гепнув. 3) Бросить. А Прокіп з серця аж люльку об землю гепнув.
Зімовча́к, -ка, м. Козакъ, живущій въ зімовнику. Козак зімовчак.
Лебедя 2, -дя́ти, с. Лебеденокъ. Гиля, гиля, лебедята, додому! Горе ж тому лебедеві самому. Там плавала біла ледедонька з маленькими лебедятами. Ум. лебедятко, лебедя́точко.
Лицюва́ння, -ня, с. Перелицовываніе.
Ме́рлий, -а, -е. Мертвый. Не поможе воронові мило, а мерлому кадило. Оглянув мерлу. І. 91).
Поясина, -ни, ж. = пояс. Поясина з ножем-колодієм у піхві. На козаку, бідному нетязі, три сиром'язі, опанчина рогозовая, поясина хмелевая.
Товчіння, -ня, с.
1) Толченіе.
2) Валяніе (сукна).
Убовтатися, -таюся, -єшся, гл. Забрызгаться грязью.
Цабе 1) меж., которымъ направляютъ воловъ направо. От він за батіг та й: «Гей, соб! цабе!» Цабе, худий, у ворота, яка харч, така й робота.
2) нар. Направо. Наші студенти повернули цабе та й перелізли в Сухобрусів садок.
3) Какъ существ. с. р. Важная, значительная особа. Ото велике цабе до волости приїздило. Він дума, що тепер уже дуже велике цабе.
Штукарь, -ря, м. Шутникъ, забавникъ, проказникъ.
