Вихожуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. виходитися, -джуся, -дишся, гл.
1) Выростать, вырости, взлелѣяться. А дівчина виходилась у неї хороша, як маківочка повненька.
2) Оправляться, оправиться (отъ болѣзни), окрѣпнуть. Бичок уже став вихожуваться — нога гоїться. Ще не дуже після родин виходилась.
Відбляск, -ку, м. Отблескъ.
Гуся-на́! меж. = І. Гусь.
Дружко́, -ка́, м. Приглашенный родителями жениха женатый мужчина; онъ распоряжается свадьбой. На тарілку положать рушник і дадуть дружкові, піддружому і старостам. Аж ось крикнув дружко: «старости, пани підстарости! благословіте молодих вивести з хати на двір погуляти. Ум. дру́женько, дру́жонько. Одчиняйте сватам хату, друженькам пивницю.
Збу́рматися, ма́юся, -єшся, гл. Собраться. А в неділеньку вранці да бояри збурмали, да на море стріляли, на білую да лебедочку. Збурмались вони під рясні дуби, чекаючи отамана на раду собі.
Обвістити Cм. обвіщати.
Поледовиця, -ці, ж. = поледиця.
Получити, -чу, -чиш, гл. = улучити. Стрілець уміє... добре получити — вцілити звіря.
Поприраховувати, -вую, -єш, гл. Присчитать (во, множествѣ).
Розчахнутися, -ну́ся, -не́шся, гл.
1) О деревѣ: разодраться, расколоться вдоль въ мѣстѣ развѣтвленія.
2) О человѣкѣ, скотѣ: разорваться въ паху отъ расхожденія ногъ. На льоду розчахнувся.
