Відкалабанити, -ню, -ниш, гл. Отколотить. Та так його одкалабанили, шо він ледві додому дотягся.
Гарбузеня, -няти, с. Шутливо: маленькая тыква. Ум. гарбузенятко. Ой казав ти, вражий сину, що гарбузенятко, — як я тобі втелющила, — помагав і батько.
Гарукатися, -каюся, -єшся, гл. Ссориться, браниться.
Ми́гавка, -ки, ж. 1) Миганіе. 2) Мельканіе.
Ново нар. Вновь. Ново населилося село, а давніш не було.
Похитити, -хичу, -тиш, гл. Скрыть, утаить, покрыть, не выдавать. Як би знав, що вбито чоловіка, то я б доніс, я не міг би сього похитити, — як то можна. у. Він давав мені п'ять карбованців, щоб не виказував на його: похити́ мене, каже. Так я не взяв грошей і сказав, що не похитю.
Прикроістий, -а, -е. О землѣ: не сыпучая, отпадающая при паханіи глыбами.
Росплатати, -та́ю, -єш, гл.
1) Распластать. Доставши рибу щуку, або яку другу, принеси додому, росплатай.
2) Растянуть, разложить. Росплатала дочку та й тне її лозиною.
Стиратися, -раюся, -єшся, сов. в. стертися, зітруся, -трешся, гл.
1) Стираться, стереться.
2) Истираться, истереться. Було трошки тютюну в кисеті, та стерлося на попіл. Зовсім стерся полоз, — от-от треба викидати.
3) Сражаться, имѣть стычки. Стали ся ляхи з козаками стиратися.
Удовш, удо́вшки, нар. = удовж, удовжки. Ум. удо́вшечки.