Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

киянка
киянський
кияра
киях
кияхуватий
кияшок
кібець
кібчити
ківетора
ківки
ківната
ківш
кіготь
кіз
кізівер
кізій
кізка
кізлик
кізлини
кізля
кізонька
кізочка
кізь-кізь!
кізяк
кійло
кіл
кілаш
кілець
кілки
кілкий
кілля
кілок
кілочок
кілька
кількадесять
кількалітній
кільки
кількись
кількість
кілько
кільконадцять
кількораз
кількоро
кільце
кільчик
кільчитися
кілювати
кіля
кімлач
кімлашня
кімлик
кімлицький
кімличка
кімля
кімната
кімняхъ
кімса
кім'ях
кін
кінатов!
кінва I
кінва II
кінець
кінний
кінник
кінниця
кінно
кінцевий
кінцьовий
кінчак
кінчання
кінчастий
кінчати
кінчатий
кінчатися
кінчик
кінчити
кінь
кіньський
кіп
кіпка
кіпний
кіпнина
кіпніти
кіпно
кіпочка
кіптіти
кіптюга
кіптяга
кір
кірець
кірка
кірмак
кірря
кірх
кірчик
кіс
кіска
кісний 2
кісник
кісниця
кісничок
кісно
кіснота
кісонька
кісочка
кісся
кістка
кістлявий
кістняк
кісто
кісточка
кістриця
кістричитися
кість
кістяк
кістяний
кіт
кітва
кітвиця
Зав'я́знути и зав'я́зти, -зну, -неш, гл. Завязнуть. Пішла вона (овечка) собі пастись, та й зав'язла у хмелі. Рудч. Ск. І. 40.
Зару́ти, -ру́ю, -єш, гл. Заревѣть? Заруй, туре, буйний туре, буковинський туре! Федьк. (Ватра, 104).
Інфимист, -та, м. Ученикъ інфими. Сим. 175.
Пика, -ки, ж. Морда, рожа. Як дам тобі ляща я в пику. Котл. Ен. І. 33. Як вихватить дід із воза велику притику, побив бабі, помолов голову і пику. Мет. 472. Пикою закрутив. Не понравилось. Ум. пи́чка.
Плохий, -а́, -е́ Смирный, тихій, кроткій. Чи сердита, чи плоха? Грин. III. 197. А не порве ваш, собака? — Ні, він не займе: він у нас плохий. Г. Барв. 215. Ти кажеш, Петре, що самий плохий звір — заєць; над вівцю нема й пліхшого. О. 1861. V. 69., Ум. плохенький, плохе́сенький.
Пообмивати, -ва́ю, -єш, гл. Обмыть (во множествѣ). Пообшивав ноги. Єв. І. XIII. 12.
Прицабанити, -ню, -ниш, гл. = прицупити. Вх. Лем. 457.  
Прямець, мця́, м. Прямая линія. Ось дивись на крокву! ба, де прямець од крокви. Волч. у.
Розвинутися, -ну́ся, -не́шся, гл. = розвитися. Головка хитнулась, коса розвинулась. Рудан. І. 32. Ой гаю мій, гаю, як ся мені не розвинеш, то тя порубаю. Гол. III. 323.
Сталька, сталка, -ки, ж. Рядъ, полоса, прядь, низка. Батіг у чотирі сталки. Мнж. 192. У чотирі сталки (вірьовка). Грин. III. 344. Широколисте латаття вкрило воду листом в три сталки. Левиц. І. 63. Сталка намиста. О. 1862. VІІІ. 49.
Нас спонсорують: