Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

киянка
киянський
кияра
киях
кияхуватий
кияшок
кібець
кібчити
ківетора
ківки
ківната
ківш
кіготь
кіз
кізівер
кізій
кізка
кізлик
кізлини
кізля
кізонька
кізочка
кізь-кізь!
кізяк
кійло
кіл
кілаш
кілець
кілки
кілкий
кілля
кілок
кілочок
кілька
кількадесять
кількалітній
кільки
кількись
кількість
кілько
кільконадцять
кількораз
кількоро
кільце
кільчик
кільчитися
кілювати
кіля
кімлач
кімлашня
кімлик
кімлицький
кімличка
кімля
кімната
кімняхъ
кімса
кім'ях
кін
кінатов!
кінва I
кінва II
кінець
кінний
кінник
кінниця
кінно
кінцевий
кінцьовий
кінчак
кінчання
кінчастий
кінчати
кінчатий
кінчатися
кінчик
кінчити
кінь
кіньський
кіп
кіпка
кіпний
кіпнина
кіпніти
кіпно
кіпочка
кіптіти
кіптюга
кіптяга
кір
кірець
кірка
кірмак
кірря
кірх
кірчик
кіс
кіска
кісний 2
кісник
кісниця
кісничок
кісно
кіснота
кісонька
кісочка
кісся
кістка
кістлявий
кістняк
кісто
кісточка
кістриця
кістричитися
кість
кістяк
кістяний
кіт
кітва
кітвиця
Босіти, -сію, -єш, гл. Дѣлаться босымъ.
Буба, -би, ж. Дѣтск. 1) Зерно гороху, бобовъ (размякшее). О. 1861. VIII. 8. 2) Ягода. О. 1862. IX. 118. 3) = бублик. О. 1861. VIII. 8. Бийте кота в зуби, щоб не просив буби. Мил. 44. 4) Рана, нарывъ, слѣды удара. Вх. Зн. 4. Не йди туди, бубу зробиш. Шейк. Чи собою в пень, чи собою в дуба, а все собі буба. Ном. № 8023. бубу зробити. Ударить, причинить боль. Фр. Пр. 12. 7.
Відмазувати, -зую, -єш, сов. в. відмазати, -жу, -жеш, гл. 1) Отлѣпливать, отлѣпить замазку. На весні вічка у бджіл відмазують. 2) Смачивать, смочить шліхтою основу (у ткачей). Конст. у.
Дармої́жник, -ка, м. = Дармоїд.
Махля́рка, -ки, ж. Плутовка, обманщица. Ум. махля́рочка. Да циганочка-махлярочка теє поробила. Рк. Макс.
Натоптуваний, -а, -е. 1) Плотно набитый. 2) Плотный, крѣпкій; о человѣкѣ: толстый, плотный. Малий дуб, та натоптуваний. Ном. № 6342. Товста натоптувана жінка. Мир. ХРВ. 65.
Погребний, -а, -е. Погребальный, похоронный. Погребна одправа.
Полапати, -паю, -єш, гл. Пощупать. Полапала за ребро. Чуб. II. 86. Ось понеси молоть, то підкруте, полапа борошно та й сяде. Ном. № 3114, стр. 285.
Понадмолочувати, -чую, -єш, гл. Надмолотить (во множествѣ).
Шуто нар. Недостаетъ чего либо, обычно находящагося, напр.: роговъ, уха, волосъ и пр. Если женщина скипетъ монисто, серьги, — говорятъ: Як тобі шуто без намиста и пр. Борз. у.
Нас спонсорують: