Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кубелечко
кубичний
кубка
кублитися
кублище
кубло
кубок
кубоша
кубрак
кубрик
кубушка
кубцем-кубцем
кува!
кувакання
кувакати
кування
кувати
куватися
кувик
куві
кувік
кувікання
кувікати
куга
кугава
кугач
кугик
кугикати
кугина
кугут
куделечка
куделити
куделитися
куделиця
кудель
куделька
кудельний
куделя
кудеревенький
кудеревий
кудерець
кудерний
кудерь
кудерявий
куди
кудикало
кудись
кудівка
куділка
кудкудак!
кудкудакати
кудла
кудлай
кудлати
кудлатий
кудлач
кудля
кудовчати
кудою
кудра
кудрево
кудрий
кудрик
кудрі
кудря
кудрявець
кудрявий
кудрятинка
куєв
кужба
кужбитися
кужделеба
кужелина
кужелити
кужівка
кужівник
кужілець
кужілка
кужіль
кужмарки
кузенька
кузка
кузня
кузоб
кузуб
кузубенька
кузька
кузьком сидіти
кузьмірки
куйнара
куйовда
куйовдити
куйовдитися
кука
кукан
кукати
кукібливий
кукібний
кукібник
кукібниця
кукібничок
кукілець
кукіль
кукільоватий
кукільчик
кукла
кукобити
кукобитися
кукоблитися
куковка
куколиця
куколка
кукольван
кукольванити
куконочка
кукса
куксин
куксоватий
куксоватіти
куку!
Випекти, -ся. Cм. випікати, -ся.
Де́мено, -на, с. Руль. КС. 1883. I. 46. АД. І. 244. О. 1861. VIII. 99. Повійте, вітри низовії, да на демени мальовані. Ой сидить козак на демені, і він деменом повертає. Лукаш. 72. Отаман одіпхнув човна в море і повернув демено. Левиц. І.
Досмоли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Досмолиться.
Досто́йний, -а, -е. Достойный. Чи достойні ж сі вепри Дніпровії, щоб трактувать з ними по людськи? К. ЧР. 336.
Неслиханий, -а, -е. Неслыханный. Вижени мені звіря неслиханого і невиданого. Рудч. Ск. І. 44.
Піхви, -хов, мн. Ножны. З піхов шаблі виймайте. АД. І. 114. Ратище поламане, піхви без шаблі булатньої. Мет. 444. Ум. піховки. КС. 1882. X. 40.
Розвозити, -во́жу, -зиш, сов. в. розвезти, -везу, -зеш, гл. Развозить, развезти. Запаси розвозили по лісах. Стор. МПр. 60.
Скривдити, -джу, -диш, гл. Обидѣть, причинить несправедливость. Ном., стр. 180. Скривдили ляхи український люд. Стор. МПр. 130.
Чобан, -на, м. Деревянный сосудъ для молока. Угор.
Шум, -му, м. 1) Пѣна, накипь при вареніи. Не вважай, що шум збігає, — на дні гуща буде. Ком. Пр. № 1193. 2) Мыльная пѣнящаяся вода. Вас. 169. 3) Пѣна отъ волнующейся воды, а потому также волненіе, водоворотъ. Хоч з мосту та в шум. Ном. № 2082. Піди від мене під шум, під лотоки. Вже так мені нудно, хоч у шум головою. Подольск. г. Тричі говорить приймалась, тричі оставлялась, так як риба против туму довго умудрялась. Мкр. Н. 17. 4) Шумъ. 5) Хороводная игра, а также названіе живаго существа, упоминаемаго въ пѣсняхъ при этой игрѣ. Ой нумо, нумо, в плетеного шума. Грин. III. 100. Ой нумо, нумо в зеленого шума. Чуб. III. 50. Ой шум ходить по діброві, а шумиха рибу ловить. Чуб. III. 50.
Нас спонсорують: