Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кубелечко
кубичний
кубка
кублитися
кублище
кубло
кубок
кубоша
кубрак
кубрик
кубушка
кубцем-кубцем
кува!
кувакання
кувакати
кування
кувати
куватися
кувик
куві
кувік
кувікання
кувікати
куга
кугава
кугач
кугик
кугикати
кугина
кугут
куделечка
куделити
куделитися
куделиця
кудель
куделька
кудельний
куделя
кудеревенький
кудеревий
кудерець
кудерний
кудерь
кудерявий
куди
кудикало
кудись
кудівка
куділка
кудкудак!
кудкудакати
кудла
кудлай
кудлати
кудлатий
кудлач
кудля
кудовчати
кудою
кудра
кудрево
кудрий
кудрик
кудрі
кудря
кудрявець
кудрявий
кудрятинка
куєв
кужба
кужбитися
кужделеба
кужелина
кужелити
кужівка
кужівник
кужілець
кужілка
кужіль
кужмарки
кузенька
кузка
кузня
кузоб
кузуб
кузубенька
кузька
кузьком сидіти
кузьмірки
куйнара
куйовда
куйовдити
куйовдитися
кука
кукан
кукати
кукібливий
кукібний
кукібник
кукібниця
кукібничок
кукілець
кукіль
кукільоватий
кукільчик
кукла
кукобити
кукобитися
кукоблитися
куковка
куколиця
куколка
кукольван
кукольванити
куконочка
кукса
куксин
куксоватий
куксоватіти
куку!
Бурдюг, -га, бурдюк, -ка, м. = бордюг 1. Чуб. V. 1086. О. 1862. X. 44. Вх. Зн. 4. Їхав чоловік рябими волами та найшов бурдюг з пирогами. Ни. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. Св. Мр. II. 22. Бурдюки бити. Шалить. Ум. бурдюжок. Вх. Зн. 4.
Груше́вина, -ни, ж. Грушевое дерево. На грушевині гніздище. Чуб. І. 122.
Гуч! меж. которымъ гонятъ гусей = Гиля. Вх. Ут. 250.
Задира́к, -ка, м. пт. турухтанъ, Tringa pugnax. Вх. Пч. II. 15.
Кравчик, -ка, м. Ум. отъ краве́ць.
Милосе́рдник, -ка, м. Милосердный, сострадательный человѣкъ. Смієшся, зробивши милосердника тираном. К. Бай. 84.
Надовба́тися, -ба́юся, -єшся, гл. Наковыряться; вдоволь надолбить.
Приходитися, -диться, сов. в. прийти́ся, -деться, гл. безл. 1) Приходиться, прійтись. Десь прийдеться тут пропасти. Рудч. Ск. II. 19. Не приходиться москаля дядьком звати. Ном. № 850. 2) Случаться, случиться прійтись. Не приходилось бачити. 3) Доставаться, достаться. Г. Барв. 453. У кого мало жита, нехай не розсіває, бо воно і так гірко приходиться. Рудч. Ск. II. 127. 4) до чого приходитись. Къ чему идти. Він знав, до чого се приходиться, здрігнув увесь. Кв. І. 99.
Прожогом нар. Стремглавъ, опрометью. Не роспитавшись броду, не лізь прожогом в воду. Посл. Собаки сунулись прожогом до мене. Черк. у.
Розверти, -рну, -неш, гл. = розвернути. Гн. І. 179.
Нас спонсорують: