Бурмоситися, -шуся, -сишся, гл. Дуться, показывать недовольство.
Габцювати, -цюю, -єш, гл. Хватать. Хоть старого, хоть малого, то так габцюють.
Гірчичний, -а, -е. Горчичный.
Забе́га, -ги, ж. = забіг 3.
Заволокти́ Cм. заволікати.
Заволо́чувати, -чую, -єш, сов. в. заволочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Бороновать, забороновать послѣ посѣва. Посіяла та й заволочила, а заволочивши, та й Бога просила: зроди, Боже, ту яру пшеницю.
Квасоля, -лі, ж. Фасоль. Phaseolus vulgaris. У нашого дядька квасолі грядка, та все біла. Оттут бувало із-за тину вилась квасоля по тичині. Ум. квасо́лечка. посадила квасолечку.
Послухатися, -хаюся, -єшся, гл. Послушаться. Послухайся мене хоч тепер.
Роздолля, -ля, с.
1) Широкая низменность, долина. Ой в полю, полю, в полю на роздоллі, там дівчина пасла сірі воли й коні.
2) Раздолье, ширь, воля.
Цокотати, -чу, -чеш, цокотіти, -чу, -тиш, гл. 1) = цокати. Дріжить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче. 2) Стрекотать. На моїй дерезі тільки цвірінькають горобці та цокотять сороки. 3) Говорить быстро, высокими нотами. Дівчата, мов ті сороки, цокотали. Не та стала дівка: до хлопців цокоче, як ясочки грають Марусини очі. «Нікчемний той рід жіночий, каже: все б їм гуляти! Гуляють та цокочуть, як ті сороки.