Гоно́би́ти, -блю, -биш, гл. 1) Устраивать, дѣлать какъ слѣдуетъ: удовлетворять, доставлять удовольствіе, употреблять на что. Де що не заробе, усе в хазяйство гонобить. 2) Лелѣять. Вона гонобила надію у серці.
Домі́вка, -ки, ж. 1) Домъ — не въ смыслѣ зданія, а въ смыслѣ вообще жилья. Бідна вдова, старая жона у своїй домівці з діточками маленькими гомоніла. Чуже дитя клене-проклинає... за хліб, за сіль нарікає, з домівки зганяє. 2) Мѣсто жительства. Де твоя домівка? — У Красному. Наступив 1650 рік; посунули пани з Польщі до домівок, почали свої добра осягати, почали людей на роботу кликати. Ум. домі́вонька, домі́вочка.
Загати́вода, -ди, м. Сказочное существо, могущее удерживать, запруживать воду.
Одіти 2, -ся. Cм. одівати, -ся.
Поварувати, -ру́ю, -єш, гл. Сохранить, уберечь. Бог поварував.
Припасти 2 Cм. припасати.
Присвідчитися, -чуся, -чишся, гл. Убѣдиться, удостовѣриться. Присвідчилися, що земля круглобока.
Проговорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. проговори́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Проговариваться, проговориться. Говори, та не проговорися.
Рославий, -а, -е. = рослий. Рославі явори.
Чикнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ чикати. Візьмуть, чикнуть ножем пальця.