Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

катуша
катюга
катюжний
катя!
ках!
кахель
кахельний
кахельник
кахи
кахикати
кахкати
кахльовий
кахля
кахляний
кахнути
кахоль
кахольний
кацалап
кацап
кацапеня
кацапка
кацапня
кацапський
кацапчик
кацапщина
кацапюга
кацарівна
кацубнути
каця
кач!
кача
качаванка
качалка
качалковий
качалкувати
качало
качальня
качальце
качан
качанистий
качанка
качанний
качання I
качання II
качановий
качаня
качати
качатина
качатися
качатко
качатник
качаточко
качачий
каченя
качер
качество
качечка
качильці
качиний
качка
качковал
качконогий
качнутися
качня
качор
качористий
качулея
качулка
качуляти
качур
каччин
каша
кашевок
кашель
кашечка
кашиця
кашка
кашкет
кашкетовий
кашлюк
кашляти
кашний
кашник
кашовар
кашоварість
кашоварка
кашоварник
кашоварниця
кашоварський
каштан
каштановий
каштанчик
каштелян
каштелянство
каштелянський
каювання
каювати
каюк
каюта
каючок
каюшина
каяний
каяння
каянський
каятися
квадра
квадранець
квадрат
квадратовий
квадратувати
квадровий
квак
квакання
квакати
ква-ква!
квакун
кванька
квап
квапити
квапитися
Бандазкований, -а, -е. = бандажований. Галиц.
Білозор, -ра, білозорець, -рця, м. 1) = білозір, білозірець. АД. І. 190. Козаченьку-білозору, говори зо мною! Грин. ІІІ. 296. 2) Только білозор. Раст. Parnassia palustris. L. ЗЮЗО. І. 130.
Гарба, -би, ж. 1) Большая телѣга на высокихъ колесахъ, арба. Мкр. Н. 2) Телѣга на двухъ колесахъ. О. 1862. V. Кух. 37. Ум. гарбичка. Тією гарбичкою я по сіно їздив. Екатер. у.
Драби́нчастий, -а, -е. 1) = драбчастий. Драбинчастий віз. Чуб. VII. 404. 2) Въ переносн. смыслѣ о скотинѣ: худой до такой степени, что видны ребра. Мені віддайте тільки отту драбинчасту кобилу. Стор. І. 39.
Запали́хвіст, -хвоста, м. пт. = горихвіст. Вх. Пч. II. 12.
Курої́д, -да, м. = Куркоїд. Лях, по його мислі, то син чортів, вражий, поганий, негідний, куроїд, жабоїд. Левиц. І. (Правда, 1861, 437).
Нечупайда, -ди, об. = нечупара. Желех.
Поставати, -таю́, -єш, сов. в. постати, -стану, -неш, гл. 1) Дѣлаться, сдѣлаться, стать (о многихъ). Ходім, сестро, лугами та постанем квітками. Чуб. V. 919. Тепер люде постали дрібні. Г. Барв. 427. 2) Возникать, возникнуть, появляться, появиться. Звідкіля вони (ляхи над Вислою) там постали, — історія не змогла й досі доказати. ...Тут же таки, між Вислою і Одрою постало невеличке та завзяте плем'я ляхи. К. (Правда, 1868, стр. 5). Субота ради чоловіка постала, а не чоловік ради суботи. Єв. Мр. II. 27. Великі чвари між ними щось постали. К. (О. 1861. IX. 84). 3) Только сов. в. = іі. поставати. Постали всі кругом. Чуб. II. 166. 4) Только сов. в. Остановиться. У мене воли молодії, недолугі, — ще постануть. Драг. 118.
Рострачуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. ростратитися, -чуся, -тишся, гл. Растрачиваться, растратиться.
Стелюга, -ги, ж. 1) Станокъ для навода спицъ въ ободъ. Сумск. у. 2) мн. Козлы для продольной распилки бревенъ на доски и пластины.
Нас спонсорують: