Вербниця, -ці, ж.
1) Вербная недѣля. Прийде вербниця, назад земля вернеться.
2) = вербляниця.
Голосити, -шу, -сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. голосом голосити. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. 2) Издавать высокій или унылый звукъ, шумѣть, гудѣть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Сині хвилі голосили. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до Бога.
Жмакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) = жвакувати. Одна миє, друга шиє, а третя втирає, а четверта пече, варить, п'ята жмакує. 2) Мять, комкать.
Кванька, -ки, ж. Родъ жидкаго кушанья. Добра кванька, та нема лоньки, — хіба буду пальком. Употребляется только въ поговоркѣ?
Колотуша, -ші, ж. = колотуха 2. Ум. колотушка.
Королювання, -ня, с. Пребываніе королемъ.
Подуха, -хи, ж. Духота.
Рожен, -жна, м.
1) Вертелъ. Єдин тримає печеню, а другий рожен.
2) Роженъ, заостренный колъ (въ простыхъ саняхъ и пр.). Ой хто ж мене та не любить, рожен йому в серце.
Хвура, -ри, ж. = хура. Ми тебе доставим аж до того міста, где ти маєш хвуру брати.
Холошні, -шень, ж. Зимніе штаны изъ толстаго бѣлаго сукна (у крестьянъ). До холошень треба й кожушок куценький.
