Видзвонювати, -нюю, -єш, сов. в. видзвонити, -ню, -ниш, гл. 1) Звонить, позванивать, позвонить, перезвонить. Наче хто у дзвіночки срібні видзвонює. 2) Выбивать, выбить. выколотить. Дзвонитимуть киями по плечах, поки й душу з тіла видзвонять.
Відщібатися, -ба́юся, -єшся, гл. = відщіпатися.
Водопій, -пою, м. Водопой. Бере Ох того коня за поводи, веде до водопою до річки.
Дубе́ць, -бця́, м. 1) Молодой дубъ. Ой у лісі під дубцем стоїть дівка з молодцем. 2) Прутъ, палочка. Треба назламувать дубців з усякого дерева. Поэтому также — розга. Не дубцем, так лозиною. Треба його дубцем бить. Ум. ду́бчик, ду́бчичок.
Княжна, -ни́, ж. Княжна. І княжні своїй маленькій сорочечки шила.
Коренастий и коренатий, -а, -е. Коренастый. Петро укладе Тури, дармо, що Тур такий коренастий. І в огород загородив козак аж сім дубів високих, старих, коренатих.
Наро́ком нар. Нарочно, умышленно. Заволоком — уродиться, як нароком. Чи ти вже мене узявсь нароком занапастити?
Підражати, -жа́ю, -єш, гл. Подбивать совѣтами на что. Cм. підрадити.
Підсліпий, -а, -е. Подслѣповатый. Набріхано про дівку, що вона підсліпа, а вона дуже бачуча.
Ревно нар. = ревне. Ой чого я так журюся, чого ревно плачу?