Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кликотіти
климат
клин
клинець
клиння
клинок
клинтух
клинуватий
клинцювання
клинцювати
клинчастий
клинчик
клинчук
клич
клиша
клишавий
клишаво
клишоногий
клін
клінно
кліпавка
кліпайка
кліпати
кліпка
кліпкати
кліпко
клітка
клітчастий
кліть
клішня
клішонегий
кліщ
кліщик
кліщі
кло
клобук
клобукарь
клобучаний
клобучина
клобучити
клобучі
кловак
клокічка
клокуша
клонити
клонитися
клопитися
клопіт
клопітний
клопітно
клопота
клопотати
клопотатися
клопотія
клопотливий
клопотний
клопотно
клопотня
клопоточка
клопотун
клопотуха
клотити
клохтіти
клочаник
клочанка
клочкуватий
клоччя
клоччяний
клуб
клубатий
клубетувати
клубок
клуботатися
клубочок
клубук
клумакуватий
клумля
клунище
клунок
клунька
клуня
клус
клусувати
кльоб
кльок
кльока
кльокати
кльомзати
кльон
кльоф
кльочити
кльочка
клюба
клюбака
клюбачитися
клювак
клювати
клюга
клюй-дерево
клюк! I
клюк II
клюка
клюкати
клюква
клюпа
клюпати
клюпач
клюсак
клюска
клюхта
клюцак
ключ
ключа
ключарь
ключенько
ключечка
ключик
ключина
ключиння
ключиця
Волосувати, -сую, -єш, гл. Таскать за волосы. Він так мене волосував, що й на голові нічого не лишилось. Ольгоп. у.
Дослу́хувати, -хую, -єш, сов. в. дослу́хати, -хаю, -єш, гл. 1) Дослушивать, дослушать до конца. Диво та й тільки, каже гайдамака, дослухавши сотниківну. Стор. І. 35. 2) Слышать, услышать. Що дослуха — наче крізь воду проточну. МВ. (О. 1862. І. 81). Як річ таку суддя дослухав, низенько поклонивсь, потилицю почухав. Греб. 380.
Замару́дити, -джу, -диш, гл. 1) Утомить скучнымъ. 2) Защекотать. Муха їм у носі замарудила. О. 1862. IX. 66.
Лісно́ нар. Много лѣсовъ. У нас лісно. Полт. у.
Понамилювати, -люю, -єш, гл. Намылить (во множествѣ). Понамилюй сорочки. Богод. у.
Потуркотати, -кочу́, -чеш, гл. 1) и 2) = потуркати. 3) Постучать; побарабанить.
Похитатися, -та́юся, -єшся, гл. Пошататься, покачаться.
Приволікати, -ка́ю, -єш, сов. в. приволокти, -лочу, -че́ш, гл. Притаскивать, притащить, зацѣпивъ веревкой и т. п. Приволік копицю сіна. Приволокли його. Мнж. 57.  
Старунок, -нку, м. Стараніе, попеченіе. Старунок дав, то й видухав кінь, а не дай старунку, то й коня б не було. Н. Вол. у.
Тягітна прил. Беременная. Ота жінка та була тягітна, то певно припало родити, а ніяк, так вона й умерла. Камен. у. Жінка, як буде тягітная.... то легко дитя родить. Драг. 168.
Нас спонсорують: