Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

корінь

Корінь, -ня, м. Корень. Камінь росте без коріня. Ном. Ум. корінець, корінчик. Схотілась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Гліб. Хріну корінчик. Г. Барв. 66. Ув. коріни́ще. Істовк собі головище об дубове корінище. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 284.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРІНЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРІНЬ"
Бала, -ли, м. Дубина, пентюхъ. Желех.
Безскоромник, -ка, м. Постникъ. Конотоп. у.
Виняти, -ся. Cм. виймати, -ся.
Випростати, -ся. Cм. випростувати, -ся.
Гойниця, -ці, ж. Цѣлебное средство. Травиця-гойниця.
Горі́ський, -а, -е. Верхній. Cм. Горі́шній. Kolb. І. 92.
Наддністря́нка, -ки, ж. Жительница Приднѣстровья. Желех.
Ополоти Cм. ополювати.
Повнонька, -ки, ж. Ум. отъ повни́ця.
Пооженювати, -нюю, -єш, гл. Женить (многихъ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРІНЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.