Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кедрина
кедровий
кедруша
кедь
кежінь
кей
кейло
кейловий
келарь
келев
келенька
келеп
келеф
келех
келиця
келієчка
келійка
келіх
келішок
келія
келтувати
кельбух
кельня
келюх
кемзувати
кендериця
кенді
кендюх
кендюховий
кендюшок
кендя
кеп
кепень
кепеняк
кепкування
кепкувати
кепотво
кепський
кепсько
кептар
керва
кервель
керез
керея
керинниця
керлиба
керма
керманич
кермек
кермецький
керпець
керсет
керсетка
кертина
кертичина
кертовиння
керування
керувати
керунок
кесарик
кесарів
кесарський
кесарь
кете
кетяг
кефала
кецка
кець-кець!
кешеня
кзамент
кзаментувати
кибалиця
кибалка
кибета
кибисть
кибіт
кив! I
кив II
кива
кивання
кивати
киватися
кивач
кивень
кивер
кивнути
кивун
кивуха
киги!
кигик
кигикання
кигикати
кигитка
кигиця
кидальник
кидати
кидатися
кидик
кидь I
кидь! II
кизлик
кизяк
київ
київський
кий I
кий II
кийкуватий
кийовий
кийок
кийочок
кика
кикати
кикіть
кикнути
кила
килавець
килавий
киликати
килим
килимниця
Барашкувати, -ку́ю, -єш, гл. Болтать, растабаривать. Вх. Зн. 1.
Віяльник, -ка, м. Вѣющій, зерно. Аф. 351.
Збожево́лілий, -а, -е. Безумный, сумасшедшій. Збожеволілими очима прикро дивилися на Грицька. Мир. Пов. І. 122.
Здурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Одурѣть; съ ума сойти. Виведь єї в чисте поле — скажуть, що здуріла. Чуб. V. 630.
Кватирувати, -ру́ю, -єш, гл. 1) Квартировать. В його кватирував о. Яким ще семинаристом. Св. Л. 216. 2) Стоять постоемъ. В неділю рано стало світати, стали ся жовніри кватирувати. Гол. І. 147. Москаль, що кватирував у нас. Г. Барв. 425.
Корина, -ни, ж. Древесная кора. Ум. кори́нонька. Ва яворі коринонька. Гол. III. 101.
Надби́ти, -ся. Cм. надбивати, -ся.
Попелястий, -а, -е. = попеластий.
Сільний, -а, -е. Соляной. Шух. І. 16.
Цвінтар, -ра, м. = цвинтарь. Сорочка цвінтаром смердить, а ще б танцювалось. Ном. № 12480.
Нас спонсорують: