Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кольокатор
кольфарба
колюватина
колюки
колюх
колюча
колючий
колючка
колюшенний
колющий
коляда
колядин
колядка
колядний
колядник
колядниця
колядниченько
колядування
колядувати
колядчаний
коляк
коляка
коляндра
коляр
коляса
колястра
кома
комана
команда
командєрство
командувати
команиця
команка
комарик
комаристий
комариця
комарище
комарів
комарник
комарня
комарь
комаха
комашина
комашитися
комашка
комашниця
комашня I
комашня II
комедія
комедіянський
комель
коменда
комендант
комендерувати
комета
комети
комиз
комиза
комизитися
комин
коминне
коминок
коминотрус
коминяр
комисар
комиш
комишитися
комін
комір
комірка
комірне
комірник
комірницький
комірниця
комірниченько
коміронька
комірчина
коміть
комлик
комнір
комод
комолий
комонний
комонник
комонниця
комонно
комонь
комора
коморити
коморячий
компанист
компанієць
компанійський
компанія
компанувати
компанчик
компас
комперя
комперянка
комплик
компонування
компонувати
компонуватися
комфорт
конанійко
конання
конати
конвалія
конвой
кондак
кондійка
кондричитись
кондури
кондяк
коненько
коненя
конець
конечне
конечний
конечно
Богомаз, -за, м. 1) Иконописецъ. А в тій слободі щонайлуччі богомази. Кв. 2) Плохой живописець, маляръ. Послав гінця до богомаза, щоб малювання накупить. Котл. Ен.
Ду́чечка, -ки, ж. Ум. отъ дучка.
Ма 1) Сокращ. изъ сущ. ма́ти въ бранчивыхъ выраженіяхъ: Ой бабо моя! лихо твоїй ма! Темні луги, темні луги, ярая билина, не зводь з ума, кроть твою ма, бо я не дитина. Чуб. 2) 3-е лиц. наст. вр. отъ гл. мати = має. чорт-ма, катма! Нѣтъ. Кат його ма! Греб. 368. Катма долі на наше щастя! жадного ма. Ни одного нѣтъ. Житом. у. 3) Дѣтск. Нѣтъ. О. 1861. VIII. 8. 4) Сокращ. изъ мѣст. моя́, моє. Здоров, синашу, ма дитятко! Котл. Ен. III. 69.
Примівка, -ки, ж. Поговорка, пословица, приговорка. Страхи на ляхи, — ся примівка од нас перейшла і до ляхів. Ном. № 871. Пиймо горілку, маймо примівку, маймо примо́вля: дай, Боже, здоровля. Чуб. V. 1100.
Розбірати, -ра́ю, -єш, сов. в. розібрати, -беру, -реш, гл. 1) Разбирать, разобрать на части, разлагать на составныя части. Твою хату (будуть) розбірати. Чуб. ІІІ. 450. Шинкарочко молода, давай меду і вина, пиши гроші на стіну. Ой як стіну розбереш, тоді гроші побереш. Чуб. V. 917. Люде піч розберуть. Ном. № 10569. 2) Разбирать, разобрать, разнести по качеству или назначенію вещи, разсортировать. Одомкнув скриню і все таки мовчки став розбірати. Що їм відкладає, що особо одбірає. Кв. І. 15. 3) Разбирать, разобрать, расхватать. Зосталось сім сиріточок малюсіньких, і як їх стали люде розбірати, то й вона хлопчика.... взяла у прийми. Кв. І. 199. А нуте, пани молодці, казав він, роскидаючи броню на долівці, — розбірайте у кого нема. Стор. МПр. 115. 4) Разбирать, разобрать, различать, разсматривая. Довго я не хотів їсти сирого мяса; да вже як привик, тоді вже й не розбірав. Грин. І. 46. Не розбіра, їсть усіх, їсть і дівчаток, і хлопчиків. Шевч. 309. Часом вони любили не розбірати своєї і чужої одежі. Левиц. Пов. 6. 5) Раздѣлывать, раздѣлать тушу. Піймав ту свиню, заколов та й ну розбірати. Мнж. 149. 6) Разбирать, разобрать, понимать, понять, взять въ толкъ. Буду слухати, що мені казатимеш, буду й сама розбірати. Кв. І. 167. Що воно означа? Нехай письменні розберуть. Стор. МПр. 167. 7) Раздѣвать, раздѣть. Увечері кличуть: «Іди до панночки — розбірати». МВ. (О. 1862. III. 38). 8) Разбирать, разобрать, пронимать, пронять, начать дѣйствовать. Пропасницю лічать так: як тільки вона почне розбірать чоловіка.... Чуб. I. 119. Ой уже мою та головоньку та хміль розбіра. Чуб. V. 919. Радюка почала розбірати злість. Левиц. І. Його дуту туга розбіра. Г. Барв. 138.
Росквітчати, -ча́ю, -єш, гл. Снять цвѣты или вѣнокъ со головы.
Свинарчук, -ка, м. Мальчикъ свинопасъ.
Фи́скавка, -ки, ж. Гадюка черная, Pelias berus L. Вх. Зн. 75.
Хіхи, -хів, мн. Смѣхъ. Одно хіхи справляють! Лохв. у.
Хлюнути, -ну, -неш, гл. Хлынуть. Вода так і хлюне тобі у вічі.
Нас спонсорують: