Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кольокатор
кольфарба
колюватина
колюки
колюх
колюча
колючий
колючка
колюшенний
колющий
коляда
колядин
колядка
колядний
колядник
колядниця
колядниченько
колядування
колядувати
колядчаний
коляк
коляка
коляндра
коляр
коляса
колястра
кома
комана
команда
командєрство
командувати
команиця
команка
комарик
комаристий
комариця
комарище
комарів
комарник
комарня
комарь
комаха
комашина
комашитися
комашка
комашниця
комашня I
комашня II
комедія
комедіянський
комель
коменда
комендант
комендерувати
комета
комети
комиз
комиза
комизитися
комин
коминне
коминок
коминотрус
коминяр
комисар
комиш
комишитися
комін
комір
комірка
комірне
комірник
комірницький
комірниця
комірниченько
коміронька
комірчина
коміть
комлик
комнір
комод
комолий
комонний
комонник
комонниця
комонно
комонь
комора
коморити
коморячий
компанист
компанієць
компанійський
компанія
компанувати
компанчик
компас
комперя
комперянка
комплик
компонування
компонувати
компонуватися
комфорт
конанійко
конання
конати
конвалія
конвой
кондак
кондійка
кондричитись
кондури
кондяк
коненько
коненя
конець
конечне
конечний
конечно
Єхи́дно нар. Ехидно. Єхидно усміхаючись. Стор. МПр. 104.
Заті́яти Cм. затівати.
Зузити Cм. зужувати.
Купала, -ли, ж. 1) Имя женскаго существа, упоминаемаго въ пѣсняхъ въ ночь подъ 24 іюня во время празднества купалаДе Купала ночувала? Упала Купала на Йвана. Грин. III. 125. Ум. купа(й)лиця, купа(й)лочкаНа улиці купайлиці (Чуб. III. 195), — т. е. празднуется купалиКупалочка з купа вийшла та й окропом очі завішала. Мет. 312. В Купалочки три дочки. Мет. 311. Ой Купалочка купалася, на бережку сушилася. Чуб. III. 200. 2) Только: купала. Раст.: а)купаваВх. Уг. 248. б) Tussilago farfara. Вх. Уг. 248.
Криничовина, -ни, ж. Мѣстность, богатая ключами. Липина і горобина, і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими над холодною криничовиною. МВ. ІІ. 98. Шукає вона очима тих ярків зелених, де буває криничовина, де густа осока покриває долинку, а на долині блищить водиця. Левиц. І. 83.
Нуд, -ду, м. 1) Скука, тоска, томленіе. МВ. (О. 1862. III. 35). З нуду грав на балабайку, брався до сопілки. Мкр. Г. 2) Тошнота. Швидко кинувся із хати, щоб холодною водою нуд угамувати. Мкр. Н. 9.
Підсмикати, -ка́ю, -єш, сов. в. підсмикати, -каю(-чу), -єш(-чеш), гл. Поддергивать, поддернуть, подобрать. Підсмикають сорочку. Чуб. VII. 428. Підсмикане, підтикане та й гайда по хаті. Ном., стр. 300, № 335.
Розгостюватися, -тююся, -єшся, гл. = розгоститися.
Струпко нар. = їхати. Ѣхать по замерзшей грязи. Волч. у.
Тань, -ні, ж. Оттепель? Як у тань тане. Ном. № 10818. у тань піти, стати. Пропасть, исчезнуть (о деньгахъ, богатствѣ и пр.). Мнж. 60, 169.
Нас спонсорують: