Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кольокатор
кольфарба
колюватина
колюки
колюх
колюча
колючий
колючка
колюшенний
колющий
коляда
колядин
колядка
колядний
колядник
колядниця
колядниченько
колядування
колядувати
колядчаний
коляк
коляка
коляндра
коляр
коляса
колястра
кома
комана
команда
командєрство
командувати
команиця
команка
комарик
комаристий
комариця
комарище
комарів
комарник
комарня
комарь
комаха
комашина
комашитися
комашка
комашниця
комашня I
комашня II
комедія
комедіянський
комель
коменда
комендант
комендерувати
комета
комети
комиз
комиза
комизитися
комин
коминне
коминок
коминотрус
коминяр
комисар
комиш
комишитися
комін
комір
комірка
комірне
комірник
комірницький
комірниця
комірниченько
коміронька
комірчина
коміть
комлик
комнір
комод
комолий
комонний
комонник
комонниця
комонно
комонь
комора
коморити
коморячий
компанист
компанієць
компанійський
компанія
компанувати
компанчик
компас
комперя
комперянка
комплик
компонування
компонувати
компонуватися
комфорт
конанійко
конання
конати
конвалія
конвой
кондак
кондійка
кондричитись
кондури
кондяк
коненько
коненя
конець
конечне
конечний
конечно
Аго́сь! меж. Означаетъ призывъ и откликъ: Ау! го, го! Эй! Послушай! Аго́у, старий! — Агоу! — Чи Семену пак буде годів з 20? — Ато ж. Морд. Оп. 1861. 20.
Гачник, -ка, м. = очкур. Угор.
Глаїти, глаю, -їш, гл. Успокаивать. Желех.
Догори́ нар. Вверхъ. Як летіла ворона догори, то й крякала; а як на діл, то й крила опустила. Ном. № 1462. Колос повний до землі гнеться, а пустий, догори стирчить. Ном. № 2472. Догори́ нога́ми. Вверхъ ногами. Ном., стр. 63. Догори́ че́рева. Навзничъ. Крутнувсь догори черева. Ном. № 1833. Лягти́ догори́ че́рева. Лечь на спину. Підеш собі у сад, ляжеш долі догори черева під грушею. Греб. 402.
Каптанник, -ка, м. Шьющій кафтаны.
Клобучаний, -а, -е. Войлочный. Желех.
Коршмиця, -ці, ж. = коршма. Піп каже: ідімо до божниці; а п'яниця каже: ідімо до коршмиці. Ном. № 11728.
Розвідувати, -дую, -єш, сов. в. розвідати, -даю, -єш, гл. 1) Навѣщать, навѣстить. Коли б же я зозуленька, я б до його полетіла, то б я свого сина-одинчика в чужім краю розвідала. Чуб. V. 1045. 2) Разузнавать, разузнать. Ой хто біди, не знає, нехай мене спитає, бо я в біди обідав, і бідоньку розвідав. Чуб. V. 1163.
Розгортати, -та́ю, -єш, сов. в. розгорну́ти, -ну́, неш, гл. 1) Разворачивать, разворотить. Взяла плаття й розгорнула. Чуб. V. 739. 2) Раскрывать, раскрыть (книгу). Ольга розгорнула книжку і почала читати. Левиц. Пов. 266. Розгорнемо другу книжечку. К. (О. 1862. III. 49). 3) Открывать, открыть (душу). Яким розгорнув перед нею всю свою душу. Левиц. І. 304. 4) Разгребать, разгресть. Розгорни сміття і пошукай, може там гроші. 5)ус. Расправлять, расправить усы такъ, чтобы обнажились губы. Сим. 4, 5.
Темнина, -ни, ж. Темнота. О. 1862. II. 55.
Нас спонсорують: