Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

красота
красотворний
красотка
красочка
красти
крастися
красування
красувати
красуватися
красулька
красуля
красунок
красуня
красуха
крась
красюк
красючка
крата
крашанка
крашеник
крашениці
крашеняк
кращати
краще
кращий
кращіти
кращішати
кращіший
краяння
краяти
краятися
кревавий
кревний
кревність
кревно
креденець
крежити
крейда
крейдяний
крейдянка
креймах
крекотень
кректати
креля
кремезливий
кремезний
кременина
кременистий
кремениця
кремізний
кремінець
кремінний
креміння
кремінчик
кремінь
кремпілець
кремпіль
кремсати
крем'ях
креніль
креп
крепак
крепацтво
крепацький
крепачка
крепити
креплики
кресак
кресало
кресання
кресаночка
кресаня
кресати
кресатися
кресиво
креснути 1
креснути 2
кресь!
крет
кретівка
кречет
кречний
кривак
криванжа
кривда
кривдити
кривдиця
кривдний
кривдно
кривдонька
кривдочка
кривдуватися
кривенький
кривесенький
кривий
кривина
кривити
кривитися
кривісінький
криво
кривобедрий
кривобедро
кривобокий
кривовірний
кривов'язий
кривоголовий
криводушний
кривоклубий
кривомовий
кривоніг
кривоніс
кривоногий
кривоокий
кривопикий
кривоплекий
кривоприсяга
кривоприсяжний
кривоприсяжство
кривоп'ятий
криворотий
Арештува́тиCм. арешто́вувати.
Бидля, -ляти, с. Одна молодая скотина, одна скотина. Чуб. ІІІ. 374.
Білитися, -люся, -лишся, гл. 1) Бѣлиться. На траві білиться три шматки полотна. 2) Убѣляться (умываясь). Встала дівчина раненько, білилася біленько. Чуб. V. 1082.
Болько нар. Больно. Болить болько моя головонька. Чуб. V. 442.
Залю́днити, -ся. Cм. залюдняти, -ся.
Котючий, -а, -е. 1) Легко катящійся. Бач, які котючі гроші — швидко вже й роскотились. — Котючий вітер низався поміж деревом безлистим. МВ. ІІ. 113. 2) Плодовитый (о животныхъ).
Лі́гво, -ва, с. 1) Логовище, логово. Знай свиня своє лігво. Ном. № 13463. 2) Постель. Побрався я до свого лігва. Мир. ХРВ. 187.
Му́рга, -ги, ж. Мѣра поверхности: три морга. Кіевск. у.
Промито, -та, с. Высокая пошлина. Платять важке промито замісь легшого мита. К. Кр. 19. Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали: на славній Україні всі козацькі торги заорандували, да брали мито-промито. АД. І. 21.
Стовбур, -ра, м. 1) Стволъ, стержень растеній. Та в цій вербі верхівя хоч і зелене, а стовбур зовсім у середині згнив. Кобел. у. Щось лізе вверх по стовбуру. Шевч. 30. Вівця гілляки обгризе з будяка, а стовбурі покида. Лебед. у. 2) Неповоротливый, неловкій человѣкъ. 3) піти у стовбур. Расти въ стволъ; (о людяхъ) толстѣть. Буряк пішов у стовбур.
Нас спонсорують: