Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

копишник

Копишник, -ка, м. = коповик. Богодухов. у.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 282.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОПИШНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОПИШНИК"
Верхній, -я, -є. Верхній. А зуб як вискочить та в верхню гільку, та й застряв там. Рудч. Ск. I. 130. Верхня щелепа. Міусск. окр.
Золитися, -лю́ся, -лишся, гл. Бучиться, щелочиться. «Золись-золись! на більш не надійсь! (як золять плаття). Ном. № 13384.
Ми́йниця, -ці, ж. Умывальникъ, умывальный тазъ. Желех.
Навпо́мірки нар.нести́. Нести ведро вдвоемъ, поддерживая коромысло съ двухъ сторонъ въ то время, какъ ведро находится посрединѣ коромысла. Он малі дівчата несуть відро води навпомірки.
Нагру́кати, -ся = нагрюкати, -ся.
Налабзю́кати, -каю, -єш, гл. Напопрошайничать.  
Поросплоджувати, -джую, -єш, гл. Расплодить, развести (во множествѣ).
Потайком нар. = потай. Да й проситься у дівчини потайком. Мет. 121.
Примести Cм. примітати.
Шпигон, -на, м. = шпиг. Шпигоном — з церкви паламарь. Котл. Ен. IV. 64.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОПИШНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.