Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

куновий
куночка
кунпанія
кунтуш
кунштація
кунштик
кунштовий
куня
куняти
куп I
куп II
купа
купава
купавка
купайла
купайло
купайловий
купайлочка
купайлочко
купала
купалий
купалка
купало
купаловий
купалочка
купалочко
купальний
купальник
купальниця
купальночка
купальня
купанина
купанка
купання
купатень
купати
купатися
купека
купер
купервас
купецтво
купець
купець 2
купецький
куп'єваха
купило
купина
купинястий
купинясто
купити
купитися
купі!
купівля
купіль
купільник
купільниця
купінка
купка
купки
купленина
купля
купляти
купний
купований
купоньки
купочка
купочки
купочок
купра
купражити
купратий
куприк
куптитися
купування
купувати
купусі
купцем
купці
купцівна
купцювати
купча
купчак
купчастий
купчик
купчик 2
купчина
купчити
купчитися
купчиха
купчиця
куп'я
кур I
кур! II
кура 1
кура 2
курай
курайниця
куратор
курах
курашка
курбало
курбели вбивати
курбелити
курбельоха
курбелювати
курбет
курва
курваль
курвалькуватий
курвити
курвій 2
курган
кургикати
кургон
курделиця
курдель
курдимон
курдупель
курдюк
куревиця
Бесіда, -ди, ж. = беседа. Бесіди богато, а розуму мало. Фр. Пр. 27. Ой чия ж то бесіда тут вечеряє весела. X. Сб. ѴІІ. 425.
Висотатися, -таюся, -єшся, гл. 1) Вымотаться (о ниткахъ). 2) Выйти одинъ за другимъ. Як заграли музики, то з хати так усі й висотались та в клуню. Св. Л. 203.
Доба́, -би́, ж. 1) Сутки. Угор. Дві добі лежав я в ліжку. Як я умру, до візьмеш мене на три доби до церкви, і дяк нехай три ночі читає надо мною псалтиру. Чуб. І. 201. 2) Пора, время. Нічної доби з неволі утікали. Дума. Ув обідню добу там і опинивсь. Стор. В таку добу під горою щось біле блукає. Шевч. 26. 3) Возрастъ. Два молодці так вашої доби. Зміев. у. Cм. Діб.
Копієчка, -ки, ж. Ум. отъ копійка.
Настовпужувати, -жую, -єш, сов. в. настовпужити, -жу, -жиш, гл. = настовбурчувати.
Нех нар. = нехай. Котрі нас розлучять — нех їх Бог карає. Чуб. V. 315.
Перехочливий, -а, -е. Прихотливый, капризный. Багацтво — перехочлива річ: от наш батько був багатий, а ми бідні стали. Пятигор. окр.
Понавішувати, -шую, -єш, гл. Навѣсить, развѣсить (во множествѣ).
Самоходник, -ка, м. Въ сказкѣ эпитетъ сказочнаго быстроногаго бычка. Чуб. II. 241.
Увити, -ся. Cм. увивати, -ся.
Нас спонсорують: