Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

куновий
куночка
кунпанія
кунтуш
кунштація
кунштик
кунштовий
куня
куняти
куп I
куп II
купа
купава
купавка
купайла
купайло
купайловий
купайлочка
купайлочко
купала
купалий
купалка
купало
купаловий
купалочка
купалочко
купальний
купальник
купальниця
купальночка
купальня
купанина
купанка
купання
купатень
купати
купатися
купека
купер
купервас
купецтво
купець
купець 2
купецький
куп'єваха
купило
купина
купинястий
купинясто
купити
купитися
купі!
купівля
купіль
купільник
купільниця
купінка
купка
купки
купленина
купля
купляти
купний
купований
купоньки
купочка
купочки
купочок
купра
купражити
купратий
куприк
куптитися
купування
купувати
купусі
купцем
купці
купцівна
купцювати
купча
купчак
купчастий
купчик
купчик 2
купчина
купчити
купчитися
купчиха
купчиця
куп'я
кур I
кур! II
кура 1
кура 2
курай
курайниця
куратор
курах
курашка
курбало
курбели вбивати
курбелити
курбельоха
курбелювати
курбет
курва
курваль
курвалькуватий
курвити
курвій 2
курган
кургикати
кургон
курделиця
курдель
курдимон
курдупель
курдюк
куревиця
Відліт, -льоту, м. Отлетъ, улетаніе.
Дото́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. доточи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. 1) Дотачиваться, доточиться (о жидкости). 2) Прибавляться, прибавиться.
Коростявіти, -вію, -єш, гл. Заболѣвать чесоткою.
Намива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. нами́ти, -ми́ю, -єш, гл. Намывать, намыть.
Подержати, -жу, -жи́ш, гл. 1) Подержать. Щось я маю їй сказати, за рученьку подержати. Мет. 76. 2)до хреста. Крестить, воспринять отъ купели. Таки своїх байстрят з десяток у год подержить до хреста. Шевч. 464.
Провчати, -чаю, -єш, сов. в. провчити, -вчу, -вчиш, гл. Проучать, проучить. У нас не попадайся, зараз провчимо. Ось потривай, жінко, — я його провчу. Рудч. Ск. І. 180. Cм. проучити.
Сани, -не́й, ж. мн. Сани. Не в свої сани вліз. Ном. № 9601. Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то біжить і за саньми. посл. ум. са́нки, саночки́. Cм. са́нка.
Стародубка, -ки, ж. Раст. Helleborus niger L. ЗЮЗО. I. 124.
Тітуньця, -ці, ж. Ум. отъ тітуня.
Умощувати, -щую, -єш, сов. в. умостити, -щу, -стиш, гл. Укладывать, уложить, помѣщать, помѣстить. Ніхто було не зуміє так перевернуть (хворого), так голову вмостить, вкрить до ладу. Сим. 201.
Нас спонсорують: