Агу́! меж. 1) = Аго́в. 2) Уже, вотъ, какъ вотъ. Агу, нашій Марусі трошки легше стало. Агу, їй стало більше волі. 3) Прочь! кишъ! (на гусей). Чи то не гуси, то пани! Дивися — в ирій полетіли. Агу! гиля! до сатани!.. 4) Подражаніе воркованію голубей. Каже голубка: «Агу! а ту забув, а другую здумав. Агу, а ту забув, а другую здумав!»
Відбубоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Проговорить скороговоркой, отбарабанить. Такеньки усе чисто одбубонів і дожидає, що папі йому скаже.
Зазо́вини, -вин, ж. мн. Пирушка у свадебныхъ гостей послѣ свадьбы. Цілу ніч пили, гуляли; на другий день вранці приступили до зазовин; на рідні пустились; ходять, п'ють: од гуку, крику Хресці затрусились.
Камінь, -меню, м. 1) Камень. Трудно вийти з біди, як каміню з води. Возьми ти, сестро, піску у білу ручку, посій ти, сестро, на каміню: коли той буде пісок на білому камені зіхожати, синім цвітом процвітати, хрещатим барвінком біленький камінь устилати... стояти як у камені. Стоять какъ окаменѣлому. Выраженіе встрѣчено только у М. Вовчка: І засоромилась, і злякалась, — стою як у камені, оніміла. То же значеніе имѣетъ и выраженіе: як з каменю тесаний. Сижу, мов з каменю тесаний. 2) Драгоцѣнный камень. От де, люде, наша слава, слава України: без золота, без каменю. 3) Жерновъ какъ въ обыкновенной, такъ и въ ручной мельницѣ, а также и въ гончарскихъ жорнах. На добрий камінь що ні скинь, то все змелеться. Млин на два камені. млиновий камінь. Жерновъ. 4) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. 5) Вѣсъ въ 24, 30, 32, 36 фунтовъ. Камінь воску. Купила цукру камінь. Тютюну каменей сто. 6) синій камінь. Мѣдный купоросъ. Ум. камінець, каміньо́чок, -каміньчик. Ой дзвеніте, перстенці, з дорогими камінці. Пост ти при дорозі та на каміньочку. Бодай пани при дорозі каміньчики били.
Марчу́к, -ка, м. Щенокъ, родившійся въ мартѣ.
Переманювати, -нюю, -єш, сов. в. переманити, -ню́, -ниш, гл. Переманивать, переманить. Ой я чую, ой я знаю, серце не обманеш, що дівчину мою любу другий переманить.
Пилюка, -ки, ж. = пилюга.
Покваснути, -ну, -неш, гл. = поквасніти.
Приговорювати, -рюю, -єш, сов. в. приговори́ти, -рю́, -риш, гл. Приговаривать, приговорить, примолвлять, присказывать. Буйним вітрам та й приговорила: «Повій, вітре, з далекого краю».
Становляти, -ля́ю, -єш, гл. = становити. Там церковцю становляти.