Виточувати, -чую, -єш, сов. в. виточити, -чу, -чиш, гл.
1) Выцѣживать, выцѣдить, проливать, пролить. Ми сами потонемо в тій крови, що з їх виточим. Якими ж я гіркими заплакала! Скільки ж я їх виточили!
2) Выгрызать, выгрызть (о мышахъ, червяхъ). Миші виточили дірки в хлібі.
3) Точить, выточить (на токарномъ станкѣ).
5) Выкатить (изъ сарая). Я виточу висага і в нього запряжу.
6) — брехню. Врать, соврать.
Водніти, -нію, -єш, гл. Дѣлаться водянистымъ.
Дев'ятна́дцятеро чис. Девятнадцать душъ, штукъ. Ум. Дев'ятнадцяті́рко.
Здрі́ти, -рю, -риш, гл. 1) Видѣть. Не здрів нічого пред собою. 2) = скліти. Сиди тут та здрій (склій).
Намі́т, -ме́ту, м. = намет. Наступила чорна хмара, став дощ накрапать; ой стали наші козаки в наміт утікать.
Ряснота, -ти, ж. Обиліе, изобиліе (плодовъ, листьевъ).
Скіць! меж. = скік. Троянці наші чуприндирі на землю скіць! як там були.
Склівочка, -ки, ж. Стаканчикъ, склянка. Там склівочка з квіточками.
Хижний, -а, -е. Относящійся къ хиж'ѣ, то-же, что и хижечний.
Царівнин, -на, -не. Принадлежащій царевнѣ. Менча сестра царівнина.
