Доволо́чувати, -чую, -єш, сов. в. доволочити, -чу, -чиш, гл. Оканчивать, окончить бороновать послѣ посѣва. Моли б, Господи, до дощу доволочити.
Заплива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. запливти́, -ву́, -ве́ш, гл. Заплывать, заплыть. Де ж ти водою, доле, запливла?
Марнува́ти, -ную, -єш, гл. Попусту, безъ толку растрачивать, истреблять. Марнують ліс пани: ще молодий, ріс би та ріс, а вони геть увесь вирубали. Марнує чоловіка: бере великих у гвардію, а вони не вертаються і дітей від них нема. марнувати час. Попусту терять время.
Могу́чий, могущий, -а, -е. Могучій, сильный. Не завидуй могучому, бо той заставляє. Могущий він і мудріш сопротивник. Могущого чоловіка з десятку не викинеш.
Освячати, -ча́ю, -єш
Пічкурувати, -ру́ю, -єш, гл. Быть истопникомъ.
Спориш, -шу, м. Раст. Poligonum aviculare L. Ой не стелися, зелений споришу, а по крутій горі.
Цукерок, -рка, м. Конфекта. Не треба мені цукерків! Як схочу, то й сама куплю.
Шарафан, -ну м., шарафанка, -ки, ж. Юбка изъ выбойки.
Штаґа, -ґи, ж.
1) Приспособленіе, при помощи котораго кожевникъ развѣшиваетъ кожу надъ чаномъ.
2) Въ мельницѣ: деревянный брусъ, въ который вставляется конецъ веретена шестерни. ,
