Бляхарь, -ря, м.
1) Жестяникъ, жестяныхъ дѣлъ мастеръ.
2) Кровельщикъ.
Закацю́бнути и закацю́бти, -бну, -неш, гл. Окоченѣть отъ холода, затвердѣть отъ мороза. Мороз добрий, бачу: оце допіру повісила на плоті сорочки, а вже й закацюбли.
Зача́лити, -лю, -лиш, гл. Затянуть, завязать, связать веревку, сплетя ея концы. Оце ж та петля, — я сам її зачалив.
Зла́зити, -жу, -зиш, сов. в. злізти, -зу, -зеш, гл. 1) Слазить, слѣзать, слѣзть; сползать, сползти. З чужого коня серед дороги злазь. Із неба злізла чорна ніч. 2) Взлѣзать, взлѣзть, всползать, всползти. Був собі дід та баба, та злізли на граба.
Кощавий, -а, -е. Костлявый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий.
Кресаня, -ні, ж. = крисаня. На голові кресаня в самих павах. А брат убереться, кресаню з полами насуне на чом. Ум. кресаночка. Здоймив, здоймив кресаночку та й перехрестився.
Начитати, -та́ю, -єш, гл.
1) Вычитать. Не так сонце сходить, як письменні начитали.
2) Много прочесть.
Пришивка, -ки, ж. Каждый изъ кусковъ сѣти, изъ которыхъ она сшита.
Точій, -чія, м. Рабочій, очищающій зерно на грохотѣ. Я був тоді точій на тім току, пшеницю точив.
Халепа, -пи, ж. 1) Бѣда, несчастіе, несчастный случай. Ми вам такої халепи натворили, що боїмося, щоб ви нас не потрусили. Тепер не можна і втікати, щоб халепи од них не було. Жолніри дали звістку, яка халепа спіткала патера. Нехай йому халепа. Ну его къ чорту! Пху! нехай на вас халепа! 2) Непогода. Отто яка халепа на дворі, і носа з хати не вистромиш.
