Вивчати, -ча́ю, -єш, сов. в. вивчити, -чу, -чиш, гл.
1) Выучивать, выучить.
2) Научать, научить. Вивчив дітей, як сказать.
3) Изучать, изучить.
Грабельки́, -льо́к, ж. мн. 1) Ум. отъ граблі. А ке лиги, сину, мені грабельки, — он коло тебе стоять. 2) Родъ орнамента на писанкѣ. 3) Названіе одной изъ косточекъ въ скелетѣ летучей мыши (по народному вѣрованію).
Закацю́бти, -бну, -неш, гл. Окоченѣть отъ холода, затвердѣть отъ мороза. Мороз добрий, бачу: оце допіру повісила на плоті сорочки, а вже й закацюбли.
Неможливий, -а, -е. Невозможный. Не буде неможливе у Бот всяке слово.
Остовпеніти, -ні́ю, -єш, гл. = остовпіти. Так той і остовпенів.
Притрапка, -ки, ж. Случай. Така мені притрапка трапилась.
Пролічити, -чу́, -чиш, гл. Просчитать.
Устерегтися, -жуся, -жешся, гл. Уберечься. Хатнього злодія не встережешся.
Чепілик, -ка, м. = чепелик. Взяв ножик чепілик та й відтяв паличку.
Штаґа, -ґи, ж.
1) Приспособленіе, при помощи котораго кожевникъ развѣшиваетъ кожу надъ чаномъ.
2) Въ мельницѣ: деревянный брусъ, въ который вставляется конецъ веретена шестерни. ,
