Зодягний, -а́, -е́ Хорошо одѣтый. Дивітесь, люде добрі, який я зодягний та ошатний.
І II, меж. 1) Выражаетъ удивленіе. І, матінко моя! Я бачив в городі такеє, що тілько в казці росказать. І! що тепер із ним зробилось! Де в біса й сила тая ділась. А жіночку свою любив і Господи єдиний! 2) І вже! Выражаетъ печаль, отсутствіе надежды: Эхъ! увы! Йди, доню, гуляти!... — І вже, моя мати, мені не гуляти. . І вже, не справить горбатого могила.
Ле́дарь 2, -рі, ж. соб. Лѣнтяи, бездѣльники, сбродъ. Давно я потоптав би сю ледарь, да тілько честь на собі кладу. Погуби ледачу ледарь.
Локши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Рѣзать на мелкіе куски. 2) Бить; рубить. Так в гніві сильно їх локшив. Як назбігалось людей!.. Хто з сокирою, хто з ціпком, хто з вилами, а жінки з кочергами, — давай локшити того вовка.
Мизи́нка, -ки, ж. Наименьшая дочь.
Присінешний, -а, -е. Относящійся къ присінкам.
Скрижівка, -ки, ж. — капусти. Отрѣзанный кружекъ капустнаго кочня.
Стидов'я, -в'я, с. = стидовище. Оце дожилися! сказано, стидовя людське, та й годі! ні з чого паски спекти.
Тупа, -пи, ж. = ступа. Іди, іди, сивий коню, тихою тупою.
Широкопросторий, -а, -е. Обширный. Ось море в тебе широкопросторе, там безлич гаду, безлич риботвору.
