Виґвинтити, -чу, -тиш, гл. Вывинтить.
Вовчий, -а, -е. Волчій. Вовк, то вовче й думає. п'є на вовчу шкуру. Пьетъ въ счетъ будущихъ благъ. дати кому вовчого білета. Прогнать кого. Йому видно дато вовчого білета, — прошпетився, кажуть. — біб. Водяной ипрей, Sparganium. — горох. Раст. Astragalus grycyphyllos. вовчі жили. Раст. Сухоядникъ, Comarum palustre. — зуб. Раст. Leontodon taraxacum. — корінь. Раст. Acconitum lycostonum. — копит, вовча лапа. Раст. Trollius europaeus L. вовчі лапки. Раст. Geranium pratense L. вовче лико, личко. Раст. a) Daphne mezereum. б) Evonimus europaeus L. вовче молоко. Раст. Tythymalus. вовчі серги. Раст. Evonimus europaeus L. (Cм. вовче лико). вовча стопа. Раст. Geranium sanguineum L. — тіло. Раст. Comarum palustre. — трава. Раст. Ononis spinosa L. вовчі ягоди. Раст. а) Толокнянка, Aretostaphylos Uva ursi. б) Actala spicata L. в) Ligustrum vulgare L. г) Solanum Dulcamara L.
Дя́кон, -на, м. Діаконъ.
Зажури́ти, -ся. Cм. зажу́рювати, -ся.
Иначе нар. = и́нак. Дяче, не буде иначе.
Каравати мн.? Ой як мене, моя мамко, в рекрути ловили, пам'ятаю, моя мамко, ще й котрої днини, записали в нову барму, в тоті каравати; кажут, кажут, моя мамко, шоби не втікати. Записали в нову барму, в тоту оделію. 151.
Коверзувати, -зу́ю, -єш, гл. 1) Умствовать, измышлять, стараться. Розумом мирським гріховно коверзує. Як уже він не коверзував, щоб вирятувать його, а нічого не здужав вигадать. 2) Привередничать, капризничать. Навісноголовий Васюта коверзував-коверзував, далі таке вигадав, що ледві й сам не пропав. Було шляхта знай чваниться, день і ніч гуляє та королем коверзує. 3) — над ким. Издѣваться, помыкать. Отак уранці жид поганий над козаком коверзував. Ще гірш надо мною коверзує вона, ще гірш варить з мене воду.
Ме́тко нар. Скоро, бойко, ловко. Метко пробігти. Там снопи кладу метко, там кубахи ростуть, тільки махну сапою — аж куріє земля.
Підвіяти Cм. підвіювати.
Повивач, -ча, м. Свивальникъ. Там Пречиста сина купала, а скупавши повивачем сповила.
