Валити, -лю, -лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити.
Вистягати, -гаю, -єш, сов. в. вистягти, -гну, -неш, гл. Протягивать, протянуть. Вистягти ногу.
Вияв, -ву, м. Проявленіе, обнаруженіе.
Доба́вити Cм. Добавляти.
Довба́ч, -ча́, м. 1) = Довбало 1 и 2. 2) Человѣкъ, твердящій одно и то же.
Мудрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Умствовать, мудрить, мудрствовать. Будемо якось хитрувати та мудрувати і таки добудемо того щастя. Як не мудруй, а вмерти треба.
Пані, -ні, ж. нескл. Барыня, госпожа. Неначе пані превелика. Сама Череваниха була пані ввічлива. При фамиліи, родственномъ или служебномъ титулѣ и пр. прибавляется изъ вѣжливости, какъ русск.: госпожа. Пані Барабашева, гетьманова молодая! Съ притяж. мѣст. или существительнымъ, указывающимъ на принадлежность мужчинѣ, кромѣ прямаго значенія, также: жена. Приїхала в своїм ридвані мов сотника якого пані.
Повідчиняти, -наю, -єш, гл. Отворить (во множествѣ). Срібні ворота повідчиняли, вороні коні повипускали. Царські врата повідчинювані.
Погній, -ною, м. Сильно унавоженная земля.
Цокотати, -чу, -чеш, цокотіти, -чу, -тиш, гл. 1) = цокати. Дріжить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче. 2) Стрекотать. На моїй дерезі тільки цвірінькають горобці та цокотять сороки. 3) Говорить быстро, высокими нотами. Дівчата, мов ті сороки, цокотали. Не та стала дівка: до хлопців цокоче, як ясочки грають Марусини очі. «Нікчемний той рід жіночий, каже: все б їм гуляти! Гуляють та цокочуть, як ті сороки.
