Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

змушати

Змушати, -ша́ю, -єш, змушувати, -шую, -єш, сов. в. зму́сити, -шу, -сиш, гл. 1) Принуждать, принудить. Чи змусиш ти до послухання тура? К. Іов. 88. Ой я тебе, не змушаю, но щире кохаю. Гол. І. 239. 2) Съ отрицаніемъ. Не быть въ состояніи. А що ж я буду робити, що не змушу ворогів пережити. Чуб. V. 595.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 169.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗМУШАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗМУШАТИ"
Вагатися, -гаюся, -єшся, гл. Колебаться, не рѣшаться. От громада й присудила: комусь треба лізти у яму і подивитись, що там таке; всі вагаються. Рудч. Ск. II. 195.
Вижати I Cм. вижимати.
Відбляск, -ку, м. Отблескъ. Левиц. Пов. 25.
Набазі́кувати, -кую, -єш, сов. в. набазікати, -каю, -єш, гл. Наговаривать, наговорить, набалтывать, наболтать.
Носатий, -а, -е. 1) Носатый, длинноносый. Яка ти носата! Грин. III. 645. 2) Больной сапомъ. Міняй, свату, сліпу кобилу на носату. Ном. № 12800. Ум. носатенький.
Позагарбувати, -бую, -єш, гл. Заграбастать (многое).
Поплодити, -джу́, -диш, гл. Родить (во множествѣ).
Поручник, -ка, м. 1) Поручитель. Черк. у. Позич мені руб грошей! — Дай, каже, поручника. — Якого ж я тобі поручника дам? Хто за мене поручиться? Я бідний. Чуб. II. 27. 2) Поручикъ. Не пущу, тя, поручнику, аж року дослужиш. Гол. I. 285.
Розікрасти, -ся. Cм. роскрадати, -ся.
Цимбриння, -ня, с. = цямрина. Могил. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗМУШАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.