Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

знавець

Знавець, -вця́, гл. Знатокъ. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 169.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗНАВЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗНАВЕЦЬ"
Гафини, -фин, ж. мн. = афини. Вх. Зн. 1.
Ґерґе́ра, -ри, ж. = Ґарґара. Ном. № 13620.
Здивува́тися, -ву́юся, -єшся, гл. Удивиться. Там дівчина й умивалася, в люстеречко й видивлялася, красотою здивувалася. Чуб. V. 580.
Марнотра́виця, -ці, ж. Мотовка, расточительница. Гол. III. 167.
Наскось нар. Наискось. О. 1861. XI. Свид. 34.
Парші, -шів, м. мн. = пархи. (Cм. парх 1). Тішиться, як жид паршами. Ном. № 2596.
Пододавати, -даю́, -є́ш, гл. Окончить прибавлять (во множествѣ).
Поодц.. Cм. повідц..
Поручати, -ча́ю, -єш, сов. в. поручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить.
Цюпасом нар. По этапу. Бердич. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗНАВЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.