Байдужливо нар. = байдужно. Байдужливо прийняла вдова вмову дурневу, — не виявляла вона ніколи ні радощів, ні смутку. Вона й привіталася, і снідання подала, і щось промовила, і про щось поспитала, і глянула, і подякувала, та усе наче недбайливо, якось байдужливо.
Завікува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Остаться навѣки, навсегда, закончить жизнь. Не вернусь уже на свої краї, тут уже десь завікую. В покритках мабуть вона й завікує.
Мідя́ни́й, -а́, -е́ Мѣдный. На мідяні гроші слави добували. Дзвінить над ним сайдак і лук мідяний.
Перехід, -хо́ду, м. 1) Переходъ, переправа. Нема льоду, нема льоду, нема й переходу, коли тобі люба мила, — бреди й через воду. То поляки через три ріки три переходи мали. 2) ? Переходом в чистім полі зацвіли волошки. 3) Припадокъ падучей болѣзни, эпилепсія. У дѣтей: родимець, сильныя судороги.
Підторкувати, -кую, -єш, сов. в. підторкнути, -ну, -неш, гл. Подгонять, подогнать (лошадь). Доріжка добра... тільки підторкує шкапу.
Розрівняти, -няю, -єш, гл. Выровнять, сравнять.
Срібноводий, -а, -е. Съ блестящими, какъ серебро, водами. Срібноводий Прут.
Хлібусь, -ся, м. Ласкательное отъ хліб. Святий хлібусь.
Чос, -су, м. Зудъ; чесотка. дати, завдати чо́су. Дать трепку. Дав часу! Задали ж ми чосу дияволенному Кирикові! Крівавого дали прочухана. Завдали такого чосу, що й сам ватажок там же й ніжки відкидав.
Шкапка, -ки, ж. Ум. отъ шкапа.
