Гнути, гну, гнеш, гл. 1) Гнуть. Гне шию, як віл у ярмо. Шия — хоч обіддя гни, — такая толстая. Спати, — аж гілля гне, — такъ сильно хочется. — кирпу. Важничать, задирать носъ. — на що, куди. Намекать на что. Бач, куди гне! (или на що). — теревені. Болтать пустяки. — матюки. Браниться матерными словами. 2) Запрашивать много. Гне, як дурень за батька — очень много запрашиваетъ.
Домі́вство́, -ва́, с. Домъ. Там домівства повибудовувано такі, що ну! Здибують мня кумове і зо мнов ся вітають, і за жену питають: «Ми то собі кумівство, — ходім трохи в домівство!»
Закіпти́ти, -пчу́, -ти́ш, гл. 1) Закоптить. 2) Поднять пыль.
Курлапий, -а, -е. Человѣкъ съ изуродованными на рукахъ и ногахъ пальцами.
Облук, -ка, м.
1) Согнутый пруть, дуга (отдѣльно и какъ часть снарядовъ). 225.
2) Лука сѣдла.
Передихнути, -ну́, -не́ш, гл. Передохнуть.
Питун, -на, ж. Родъ глиняной кружки для питья воды.
2) = питець. Ум. питунчик.
Притулити, -ся. Cм. притуляти, -ся.
Скіпець, -нця́, м. Ямка такой глубины, сколько захватить лопата. Ямка для обозначенія границы земли.
Скорбувати, -бу́ю, -єш, гл. Скорбѣть. Хай батько не скорбує.
