Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

знамено

Знамено, -на, с. 1) Знакъ, знаменіе. Мій меч? Це знамено святої правди. К. ЦН. 208. 2) Знамя. Шевч. 233. Вже військо пішло, знамена мають. Чуб. V. 503. Наше національне знамено. К. ХП. 133. 3) Печать, клеймо. Левиц. І. (Правда, 1868, 449).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 170.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗНАМЕНО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗНАМЕНО"
Відцвісти, -ся. Cм. відцвітати, -ся.
Галунити, -ню, -ниш, гл. Мочить въ растворѣ квасцевъ. Чуб. ІІІ. 15. Крашанки галунять, а тоді варять у кірці. Черниг. у.
Гижки, -жок, ж. мн. Студень изъ свиныхъ ножекъ и пр. Ножки въ студнѣ. Kolb. I. 50. МУЕ. I. 105. Вх. Зн. 16. Тоже: драглі 2, холодець.
Діжа́, -жі́, ж. 1) Квашня, кадка, въ которой приготовляютъ тѣсто. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Ном. № 4831. Питай, чи діжу замісить. Мет. 238. Діжу́ виробля́ти. Валять хлѣбы. Мнж. 179. 2) Круглая ямка въ землѣ, вырываемая среди другихъ меньшихъ при дѣтской игрѣ въ місяць. Ив. 36. Ум. Ді́жка. А мій милий діжку місить, а він мене і тим тішить. Грин. ІІІ. 314.
Зірни́ця, -ці, ж. Звѣзда. В мене батенько — ясний місяць, в мене матінка — ясне сонячко, в мене сестриця — ясна зірниця. Грин. III. 16. Ой ішов я до дівчини, як зійшла зірниця. Н. п. аж зірниці засвітили. Искры изъ глазъ посыпались (отъ удара). Ном. № 6628. 2) Молодыя деревца, выросшія изъ сѣмянъ. Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зірниці в аршин. Лебед. у. Ум. зірни́чка. Ясна зірничка барз ясно світила. Гол. IV. 524.
Колінце, -ця, с. 1) Ум. отъ коліно 1 и 4. Посип пшінця по колінця, водиці по крильця. Мет. 23. Рось вирвалась з неволі, як гадючка тричі зверстенилась колінцями на зеленій траві. Левиц. І. 93. 2) Колѣнце въ стеблѣ односѣменодольныхъ растеній, изъ котораго начинается листъ. Харьк. г.
Кромкач, -ча, м. Воронъ. Вх. Лем. 428.
Ку! меж. = куку! А зозуленька — як ку, так ку! А соловейко — як тьох, так тьох! Чуб. V. 589.
Перепрошувати, -шую, -єш, сов. в. перепроси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Извиняться, извиниться, попросить извиненія. Був готовий упасти перед нею на коліна і перепросити її. Левиц. І. 2) Просить, попросить, упросить. Старий мій обрікався у Київ, отже й не довелося йому, бо син перепросив у волости старшини та голови, то його й не пустили. Харьк. г. 3) Просить, попросить многихъ одного за другимъ. Як уже перепросит дружба парубків, то начинав просити дівчат. Гринч. III. 514.
Цвіркати, -каю, -єш, гл. 1) = цвірчати. Птах цвіркат. Вх. Лем. 480. 2) Плевать сквозь зубы. 3) Чѣмъ либо досаждать. То та гадина мені в очі цвіркає.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗНАМЕНО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.