Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

знаник

Знаник, -ка, м. = знатник. Еф. 60.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 170.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗНАНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗНАНИК"
Безодголосний, -а, -е. Беззвучный.
Вихвалити, -ся. Cм. вихваляти, -ся.
Гнидник, -ка, м. Вшивецъ. Ах ти гнидник! Лохв. у.
Забурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Забурлить. Харьк.
Зашепну́ти, -ну, -не́ш, гл. Шепнуть. А сторожик як почув, зараз мені защепнув. Гол. І. 144.
Зчезати, -заю, -єш, сов. в. зче́знути, -ну, -неш, гл. Исчезать, исчезнуть. Марко повернув у гущиню і зчез за кущами. Стор. МПр. 125.
Ли́шечко, -ка, с. Ум. отъ лихо.
Порозмантачувати, -чую, -єш, гл. Растратить, промотать (во множествѣ).
Розворити Cм. розворювати.
Храп 1, -па, м. 1) Претензія, злоба. Каже, же на нього атаман має храп. Гн. II. 170. Я мав на нього храпа. Ольгопол. у. 2) = бовт 1. Вх. Пч. II. 26. 3) мн. храпи. Переносица у животныхъ. Сим. 219. Пан був на коні, а цей истиком коня по храпах. ЕЗ. V. 31.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗНАНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.