Дякува́ти 2, -ку́ю, -єш, гл. Быть дьячкомъ. При понірській церкві щось довго і дякував.
Капелян, -на, м. Капелланъ.
Кружляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Кружиться, рѣять въ воздухѣ. Як спускали домовину в яму, то все над нею білі голуби кружляли.
2) Нить. Пообідавши, стали кружляти горілку. А в тій корчмі два чужоземці: ой їден чужоземець мед-вино кружляє.
Кур! II, меж. Зовъ индюковъ. Ти не знаєш, мій миленький, як индичку звати? Кур-кур! прийшов кум, — ми ж будем гуляти.
Перезбиватися, -ваюся, -єшся, гл. Спорить. Премудрий Саламон перезбивався зо свойою матір'ю.
Позгасати, -сіємо, -єте, гл. Погаснуть, потухнуть (во множествѣ).
Пропадати, -да́ю, -єш, сов. в. пропасти, -паду́, -деш, гл. 1) Пропадать, пропасть, исчезать, исчезнуть. Що з воза впало, то пропало. Город Буша зовсім з людьми пропав. Згадай лихо — то й байдуже, минулось, пропало. 2) Погибать, погибнуть; издыхать, издохнуть. Не спитаю, щоб не знали, за що пропадаю. Хто що кому винен, най пропаде з світа. Дай чого їсти, а то пропаду з голоду. Вовки як ухопили тут вовка, розірвали і пропав бідний.
Слатися II, -стелюся, -лешся, гл. 1) Стлаться, разстилаться. Мокрець стелеться густо, зілля рунисте. Слалась плачучи трава. 2) Стлать себѣ постель. От вони і почали на дворі слаться. 3) — до ні́г. Припадать къ ногамъ.
Тімня, -ня, с. = тім'я. Патер з проголеним тімням.
Цупка, -ки, ж. = поцілунок.
