Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

змутити

Змутити, -чу, -тиш, гл. Возмутить; помутить. Надлетіли гуси з чистого броду, змутили мені студену воду. Чуб. V. 325.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 169.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗМУТИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗМУТИТИ"
Бобро, -бра, м. = бобер 1. Харьк. у.
В'язочка, -ки, ж. Ум. отъ в'язка.
Гранати́рь, -ря, м. Гренадеръ. Мене дано до гранатирів. Федьк.
Двойча́тий, -а, -е = Двійча́стий. ЗОЮР. І. 263.
Замію́сити, -ю́шу, -сиш, гл. = запроторити і. Мнж. 180. Cм. замаюсити.
Либ меж. Выражающее толчекъ. Либ Панька в око, — а він і так сліпий. Ном. № 6392.
Натовчи, -чу, -че́ш, гл. = натовкти. Желех.
Поканючити, -чу, -чиш, гл. Поклянчить. Ти думаєш, що як довше поканючиш, так і дам. Богодух. у.
Поохрипати, -паємо, -єте, гл. Охрипнуть (о многихъ).
Табиновий, -а, -е. Сдѣланный изъ табину. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗМУТИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.