Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

знайко

Знайко, -ка, м. Знающій, свѣдущій. Знайко біжить, а незнайко лежить. Ном. № 6018.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 169.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗНАЙКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗНАЙКО"
Великість, -кости, ж. 1) Величина. Виросло аж до великости справдешніх гір. Левиц. ПЙО. І. 479. 2) Большое количество.
Грубия́нство, -ва, с. Грубость; грубіянство. Прохали простити їх грубиянство. Г. Барв. 170. Грубиянство дике. К. ЦН. 292.
Завиду́щий, -а, -е. Завистливый. Завидущі очі.
Занапра́сно нар. Безъ вины. Прости мене..., шо я тебе занапрасно ударив. Мнж. 33.
Капама, -ми, ж. Родъ греческаго пирожнаго. Котл.
Нада́ний, -а, -е. Способный къ чему, годный для чего. О. 1862. I. 72. (Олельк.).
Падалець, -льця, м. = веретільник, Anguis fragilis. Вх. Пч. І. 16.
Плюнути, -ну, -неш, гл. Плюнуть.
Поморщити, -щу, -щиш, гл. Поморщить, сморщить. Чуб. V. 1106.
Спричинитися 2 Cм. спричинятися.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗНАЙКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.