Ві́рний, -а, -е. Вѣрный, преданный. Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная. Ночує ніченьку з вірною дружиною. Без вірного друга великая туга. Прошу тебе, милий, вірними словами. 2) Истинный, дѣйствительный. 3) Правовѣрный. Прохало два вірних одного невірного: дай нам те, що лучче царства небесного. Ум. Вірне́нький, вірне́сенький.
Грузи́ти, -жу́, -зи́ш, гл. Истаптывать, мѣсить ногами размягченную дождемъ землю. Кіньми двора та й не грузіте.
Живня́к, -ка́, м. Щетина, собранная съ живыхъ свиней.
Жони́х, -ха, м. = жених.
Зароси́ти, -шу́, -сиш, гл. Оросить, замочить въ росѣ (одежду, обувь).
Кацалап, -па, м. Презрительное отъ кацап. Грубый великоруссъ, великорусскій мужикъ.
Опрічний, -а, -е. Особенный, отдѣльный. Пей чоловік якийсь опрічний од людей. Умом і хвабрістю своєю в опрічнеє попав число. Опрічна хата.
Підіцькнути, -кну, -неш, гл. Подбить? подстрѣлить? Ген перед шведами своїми Карл із носилок виглядав... Не залюбив небіжчик кулі, його що вранці підоцькнули.
Попідмазувати, -зую, -єш, гл. Подмазать (во множествѣ). Вози вже попідмазував, — чи запрягати?
Утоптувати, -тую, -єш, сов. в. утоптати, -пчу, -чеш, гл. Утаптывать, утоптать. У топтала стежечку через яр.
