Гноянка, -ки, ж.
1) Гнойный прыщъ.
Дазь-бі, — Біг нар. = Дасть-бі. Чи вже не варитимете галушки оце? — Ні, серце, бо борошенця в нас дазь-бі. У Гул. Арт. какъ существ.: Як їсти дазьбіга та ще й гладкими буть.
Десяти́нський, -а, -е. Принадлежащій десяти́нцю.
Лупи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Лупить, обдирать, сдирать кожу (съ животнаго), скорлупу (съ яйца), шелуху, корку (съ плода), кору (дерева) и пр. Лупити смереку. Чи ти ж, мати, та гарбуз лупиш? 2) Высиживать (о насѣдкахъ). Щоб квочки сідали й лупили курчат. 3) Драть, обдирать, грабить. Що ступить, то лупить. 4) Ѣсть, жрать, убирать, уписывать. Бублики лупить, як хто купить. Лупить, аж ніс гайдука скачеть. 5) Скоро говорить, читать, бѣгать. Що кому рупить, той про те й лупить.
Обламати, -ма́ю, -єш, гл. Обломить. Як сів комар на маковці, ввесь мак обламав.
Парахвіянка, -ки, ж. Прихожанка. Ум. парахвія́ночка. Та нехай знає твоя дочка, що то моя парахвіяночка, попа молодого, — священника свого.
Поперенівечувати, -чую, -єш, гл. Тоже, что и перенівечити, но во множествѣ.
Розбісоцький, -а, -е. = бісовський. Ой як отаман та соцький, то вони сини розбісоцькі.
Чайма, -ми, ж. Парусъ. Встрѣчено лишь въ фальсифицированной думѣ о походѣ князя язычника. Стали корабелі свої чайми підимать, як стадо лебедів вони од берега одпливали.
Ченець, -нця, м. = чернець. Роспроклятий ченець, що видумав чіпець.
