Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вертіти

Вертіти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Вертѣть, крутить. Вертить хвостом. Ном. № 3004. До Бога далеко, а пани вертять, як хотять. Ном. № 1237. У такому ділі як не верти, треба або чорта, або жінки. Шевч. 284. 2) Сверлить. У дошці вертіти дірку. Дещо.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 139.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРТІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРТІТИ"
Богів, -гова, -ве Божескій, Богу принадлежащій. Мнж. 76. Чуб. III. 106. Чуб. V. 1125. богів шлях. Млечный путь. Черном. богова корова. Жукъ олень, Lucanus cervus. Вх. Пч. II. 27.
Загосподарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Начать хозяйничать. Загосподарював Хведірко. О. 1862. VIII. 23.
Нестям, -му, м. = нестяма. Мир. ХРВ. 307.
Облогувати, -гую, -єш, гл. О полѣ: лежать невоздѣланнымъ. Трете літо вже оці дві десятині облогують. Харьк.
Помокріти, -рію, -єш, гл. Сдѣлаться мокрымъ.
П'януватий, -а, -е. Немного пьяный, выпивши. Черк. у.
Стогначі, -чів, м. мн. Частые стоны. (въ старости, болѣзни). Стогначі напали.
Турків, -кова, -ве Принадлежащій турку. Желех.
Уцюрити, -рю, -риш, гл. Шуточно: сумѣть что либо сдѣлать. Е, цієї пісні ми не вітримо. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Хурбет, -та, м. Крайній бѣднякъ? Жидові тілько самі багатирі та хурбети й не винні. О. 1862. І. 73. Так се ти, поганий хурбет, наймит, будеш мені перебивати, будеш з мене сміятись? О. 1862. VIII. 9.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРТІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.