Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

веретено

Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Чуб. VII. 410. Вас. 201. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. Рудч. Ск. І. 178. На сорочку не напряла, веретін не було. Г. Барв. 45. Названія частей веретена въ Лебед. у.: острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. (Залюбовск.). Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. Шух. І. 148. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка (Вас.153) и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника (Шух. І. 257), снувалки (МУЕ. ІІІ. 15), човника (Шух. І. 258), шпулера (МУЕ. ІІІ. 14), прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен (Шух. І. 146), млина ручного (Шух. I. 103), — водяного и вітряка (Kolb. І. 61; Мик. 481), круга гончарського (Вас. 179, Шух. І. 360 — 262) и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 135.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЕТЕНО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЕТЕНО"
Арґо́нія, -нії, ж. = Жоржи́на. Кіевск. у.
Безвиводно, нар. Постоянно, безпрерывно. У нашого кравця безвиводно робота є. Волч. у.
Вихвалятися, -ляюся, -єшся, сов. в. вихвалитися, -люся, -лишся, гл. Хвастать, похвастать, хвалиться, похвалиться. Вихваляється вірною дружиною. Мет. 265.
Зволіка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. вволокти́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. Подниматься, подняться съ трудомъ, вставать, встать съ трудомъ. Довго спав на сіні в клуні, аж над вечір зволікся і потяг до церкви.
Лу́ччати, -чаю, -єш, гл. Дѣлаться лучше, улучшаться. Желех.
Поглушити, -шу́, -шиш, гл. 1) Оглушить (многихъ) 2) Заглушить (во множествѣ). Тернина поглушила його. Єв. Мр. IV. 7. Садами летіла, — сади помутила своїми голосочками. Чуб. V. 749.
Попринаджувати, -джую, -єш, гл. Приманить, привлечь (многихъ). На що ти моїх голубів до себе попринаджував? Богодух. у.
Почорнілий, -а, -е. Почернѣвшій. Почорнілий сніг береться водою. Мир. Пов. II. 41. Почорнілий дах.
Спантеличити, -чу, -чиш, гл. Сбить съ толку. Чоловіка спантеличить мирськая суєта. К. ЧР. 138.
Укоренити 2, -няю, -єш, сов. в. укоренити, -ню, -ниш, гл. Укоренять, укоренить.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРЕТЕНО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.