Відбріхуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. відбрехатися, -шуся, -шешся, гл. Отдѣлываться ложью, оправдываться, оправдаться при помощи лжи, вывернуться изъ бѣды ложью. Прийшовши додому, тяжко їй було відбріхуватись перед матір'ю, що не принесла ягідок; бо зроду не брехавши ні в чім, не знала як і викрутитись. Брехнею не відбрешешся.
Генцинатий, -а, -е. — кінь = норовистий кінь.
Горду́н, -на́, м. Гордецъ. Козак не гордун, що оборве, то й в кавдун.
Инак, нар. Иначе. З почину світа було якось инак.
Мири́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Мирить, примирять. 2) Мириться (съ кѣмъ, чѣмъ). Не мирити. Ссориться. За кису світ увесь не мирить.
Пообгледжувати, -джую, -єш, гл. Осмотрѣть (во множествѣ).
Пообстругувати, -гую, -єш, гл. Острогать (во множествѣ).
Попереціловувати, -вую, -єш, гл. Перецѣловать (во множествѣ).
Пуздратий, -а, -е. Брюхатый, толстый? Мовчить пуздрата собака! (про старшину).
Снасть, -сти, ж. 1) Остовъ, основныя части; напр. въ повозкѣ это оси въ соединяющими ихъ частями и подушки на осяхъ. Части снасти воза: вісь, підто́ка, підге́рсть, каблука, рукав, середина, ухналь, підісок, завіски, сто́сик, кіло́чок, загвіздок, шворінь, насад, тибель, притичка ручиця. На цьому возі снасть добра, хоч у яку дорогу, то видержить. Згорів чисто вітрак: сама снасть стирчить. 2) Скелетъ, основныя части тѣла. Я така (худа), що тільки снасть моя була та й годі.
