Гороші́ння, -ня, с. = Горохвина. Дивиться — на дубові шість чоловіка горох Молоте: горошіння додолу падає, а горох на дубові остається.
Забатува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Связать лошадей рядами.
Зди́рок, -рка, м. У кожевниковъ: жировой слой на внутренней сторонѣ кожи, срѣзываемый во время обработки ея.
Картинуватий, -а, -е. Четырехугольный. карти́нуватий камінь. Камень, порѣзанный ровными плитками. Донск. Обл.
Кликати, кличу, -чеш, [p]одн. в.[/p] кликнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Не прийшов я кликати праведників. Клич громаду! Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликнути. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте!
8) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя?
Потурготіти, -гочу, -тиш, гл. Погремѣть, постучать.
Розбагнитися, -ню́ся, -нишся, гл. Сдѣлаться грязнымъ. Дорога так розбагнилась, ще не можна їхати.
Сіряк, -ка, м.
1) Верхняя теплая одежда изъ толстаго сѣраго сукна. Ні холодно, ні душно: як на святках у сіряках. Прощайте тепер, пани, поскидайте жупани, повдягайте сіряки, бо не ваші мужики.
2) Мужикъ. Сам крепак, неодукований сіряк. Ум. сірячо́к.
Скоробреха, -хи, об. Враль, лгунъ.
Цмокатися, -каюся, -єшся, гл. Цѣловаться.
